Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

Проект замка в Збаражі розробив італієць Вінченцо Скамоцці (1552 – 1616) і описав його у відомому трактаті «Ідея загальної архітектури» (Венеція, 1615 р.). За проектом Скамоцці, це мав бути великий триповерховий палац, у плані – видовжений прямокутник з внутрішнім двориком та бастіонами на рогах споруди. В стриманих формах головного фасаду переважали горизонтальні членування. Виступ його центральної частини увінчував чотириколонний портик з фронтоном. Загальний вигляд споруди більше нагадує міську резиденцію феодала, ніж позаміську укріплену садибу. Замок було споруджено біля 1626 – 1631 років, але з значними відхиленнями від проекту, внаслідок чого він набув зовсім іншого вигляду. Очевидно, спочатку будівництво його провадилось за проектом італійського майстра, про що свідчать план і розміри головної частини палацу, а потім планування комплексу було зовсім змінено.

Ансамбль остаточно було завершено у вигляді двоповерхового палацу, що в плані нагадував літеру «Т». Він мав велике квадратне подвір’я, оточене валами з казематами, ровами та бастіонами на рогах укріплень. З зовнішнього боку такі високі вали були облицьовані кам’яною кладкою. Проти палацу в куртині валу розмістилась брама в’їзду. Є припущення, що будівництвом палацу керували голландець Ван Пеен та італієць Андреа Дел’Аква [Krótka nauka budownicza dworów, pałaców, zamków podług nieba i zwyczaju polskiego. Wrocław, 1957 (перевидання та опрацювання А. Мілобендзського)].

Вірогідно, що замок набув відмінного від передбаченого проектуванням вигляду тому, що в проекті не досить повно були враховані практичні міркування, підказані умовами життя. Оборонна міць запроектованої споруди не відповідала вимогам захисту, а характер приміщень замка з його анфіладою покоїв був уже занадто репрезентативний. До того ж у ньому не передбачалося в достатній кількості приміщень для обслуги, зброї, стайні тощо.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 75 – 77.