Могила Гладкого Й. М.
Лариса Малихіна, Тамара Шевченко
Розмір зображення: 724:570 піксел
Фото 2013
Могила Гладкого Й. М., 1866, 1992 (іст.). Вул. Жуковського, на території Запорізького національного університету.
Гладкий Йосип Михайлович (1789 (?) – 1866) – останній кошовий отаман Задунайської Січі, наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор. Народився в с. Мельники Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Канівського району Черкаської області).
У 1820 Й. Гладкий подався на заробітки до Одеси, а потім на Задунайську Січ, де був прийнятий у січове товариство в Платнірівський курінь. Отримав нове прізвисько – Бондар. За Дунаєм Гладкий успішно просувався по сходинках військової кар’єри. У складі 5-тисячного козацького загону у флотилії, яку очолював головнокомандувач турецьких та єгипетських військ Ібрахім-паша, Гладкий брав участь у війні турків з греками.
Під командуванням кошового Я. Мороза ходив походом під Місолунгу, брав участь в облозі та штурмі фортеці. Після цього походу був обраний курінним отаманом Платнірівського куреня. У 1827 він, при підтримці райї, став кошовим отаманом Задунайської Січі. Осередок козачої вольності в цей час переживав кризу.
Гладкий був поставлений у такі умови, коли потрібно враховувати інтереси різних груп населення, вести гнучку політику і вирішувати, на чиєму боці виступати у війні, що незабаром мала початися. Гладкий таємно готувався до переходу в межі Росії. На козацькій раді, яка в цілому підтримувала кошового отамана, було вирішено перейти на бік Росії в російськотурецькій кампанії 1828 – 1829. 9.05.1828 частина задунайців та райї ввійшла в межі Росії.
Першим бойовим хрещенням задунайців у лавах російської армії був штурм фортеці Ісакчі. За проявлену відвагу і хоробрість під час штурму Гладкий був нагороджений золотим Георгіївським хрестом і полковницькими погонами. Тоді ж Гладкого призначено наказним отаманом окремого Запорозького війська. У 1829 він отримав дворянство. Разом з титулом йому надавався дворянський герб: зображення човна між двома берегам з піднятим російським прапором і гербом та найвища нагорода отамана – Георгіївський хрест. У 1830 Гладкого нагородили діамантовим перснем, через рік – орденом Св. Анни 2-го ступеня, 1840 – орденом Св. Володимира 3-го ступеня, а в 1843 він отримав звання генерал-майора.
У 1832 – 51 обіймав посаду наказаного отамана Азовського козацького війська. У 1851 вийшов у відставку і проживав у Новоспасівській станиці у власному будинку, через деякий час купив хутір Новопетрівку і мешкав у ньому з дружиною до 1862, потім переїхав до м. Олександрівська. На вул. Покровській (тепер вул. Свердлова) він жив у власному будинку (у 1980 під час будівництва пологового будинку дім отамана був зруйнований). Влітку 1866 Гладкий поїхав на Катеринославський ярмарок і там заразився холерою. 5.07.1866 він помер. Похований на Пилипівському цвинтарі.
Під час житлової забудови могилу з останками Й. Гладкого було перенесено на територію ЗНУ. В 1967 на могилі встановлено плиту з рожевого граніту. У 1992 проведено реконструкцію. На могилі встановлено гранітний хрест на гранітному цоколі з надмогильною гранітною плитою. На плиті напис. Під текстом зображення козацької атрибутики – булави з шаблею. На лицьовому та тильному боках постаменту хреста посвята. Арх. В. Лагутенко.
[Гладкий В.О. Осип Михайлович Гладкий – кошевой атаман Задайской Сечи, 1789 – 1866. // Русская старина – 1881, № 2; Маленко Л.М. Йосип Гладкий: людина, діяч. // Південна Україна XVIII-XIX ст. – Запоріжжя, 1999, вип. 4 (5) – С. 240-251; Українське козацтво. Мала енциклопедія. – К., – Запоріжжя, 2002. – С. 103.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 93 – 94.
Могила кошового отамана Осипа Гладкого (вул. Жуковського, 55) – пам’ятка історії (1866 рік) [Постанова Кабінету міністрів України № 1761 від 27.12.2001 р. “Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].
Могила Осипа Гладкого – кошового отамана (вул. Жуковського, 55) – пам’ятка історії (1866 р.) [Постанова Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].