Енергетичний технікум
Світлана Морозова, Тамара Шевченко
Розмір зображення: 608:456 піксел
Фото 2012
Запорізький гідроенергетичний коледж, 1952 (архіт., іст.) Вул. Мінська, 10.
Архітектурне рішення виконано в стилістиці ретроспективізму в дусі освоєння класичної спадщини. В архітектурному оформленні використано засоби архітектурної виразності класицизму. Центральний вхід прикрашає шестиколоний портик класичного коринфського ордеру, який завершується фронтонами.
1.09.1935 за рішенням Народного Комісаріату важкої промисловості СРСР в м. Запоріжжі був відкритий Дніпровський вечірній енергетичний технікум на базі Дніпровської ГЕС, підвідомчий «Дніпроенерго». Першим директором призначили інженера Дніпрогеса Черницького Петра Феофановича. В довоєнні роки керували технікумом Кузьомін Іван Никифорович (1935 – 1937), Бухтєєв Олександр Іванович (1937 – 1940), Легут Пилип Олексійович (1940 – 1941). В цей період технікум не мав спеціального приміщення, за шість років двічі змінював свою адресу (1935 – 1937 – приміщення середньої школи № 23 по вул. Кияшка, 16-а; 1937 – 1941 – приміщення барачного типу колишньої початкової школи по вул. Каховській, 37). В роки Великої Вітчизняної війни заняття не здійснювалися, студенти разом з викладачами й директором Бухтєєвим О.І. пішли на фронт. Багато з них не повернулися додому. Серед них загинув і Бухтєєв О.І.
У березні 1945 відновлює свою діяльність технікум – тепер уже Запорізький гідроенергетичний технікум з денною і вечірньою формою навчання. Директором призначено А. Бархударова (1945 – 1956).
Саме йому з колективом технікуму, викладачами та студентами треба було відродити технікум, взяти найактивнішу участь у роботі з відбудови Дніпрогесу. У 1949 колектив «Дніпробуду» розпочав будівництво нового навчального корпусу, гуртожитку, їдальні Запорізького гідроенергетичного технікуму. 1952 – 1953 навчальний рік технікум розпочав у новому корпусі. Саме в післявоєнні роки здійснювалося формування основних спеціальностей технікуму, які й сьогодні залишаються затребуваними: Монтаж гідротехнічних установок, Гідротехнік будівництва, будівельні машини і обладнання. З поч. 1959 – 1960 навчального року новий навчальний корпус технікуму, за винятком лабораторій «Гідрокомплексу», було передано Фармацевтичному інституту, що перебазувався з міста Одеси. За технікумом зберігся старий навчальний корпус до 1975. З цього часу технікум переживає друге народження. В перші роки незалежності з’явилися великі проблеми: криза неплатежів, загальні економічні проблеми призвели до різкого скорочення набору.
Ситуація почала виправлятися з кін. 1990-х р. р. У 2007 ідроенергетичному технікуму ЗДІА присвоєно статус коледжу.
Сьогодні він готує спеціалістів 11 спеціальностей за такими напрямками: енергетика, інженерна механіка, будівництво, монтаж, обслуговування, економіка, видавничополіграфічна справа. Технікум має чудову матеріально-технічну базу для підготовки висококваліфікованих фахівців. У двох корпусах розміщуються 59 кабінетів, 17 лабораторій, 5 виробничих майстерень, 4 комп’ютерні класи, 4 спортивні зали, бібліотека з читальним залом, великий актовий зал, кафе-їдальня.
[Історія Запорізького гідроенергетичного технікуму. – Запоріжжя, 2006. – С. 1-5. /Рукопис/; Гуляницкий Н.Ф. История архитектуры // Архитектура гражданских и промышленных зданий. – М., 1984.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 193 – 194.