Медичний університет

Тамара Шевченко

Запорізький державний медичний університет, де працював академік НАН і дійсний член АМН України Візір А.Д. 1966-2002 (іст.). Просп. Маяковського, 26. Комплекс учбових, житлових та побутових споруд.

Запорізький державний медичний університет – сучасний багатопрофільний вищий навчальний заклад 4-го рівня акредитації з правом автономного управління. Його історія бере початок від Вищих жіночих курсів, організованих в Одесі у 1903. При них було відкрито хіміко-фармацевтичне відділення, яке 28.09.1921 було реорганізовано в Одеський хіміко-фармацевтичний інститут. У 1930 його реорганізовано в медико-аналітичний, а у 1935 – в Одеський фармацевтичний інститут.

У 1959 фармацевтичний інститут Постановою Ради Міністрів УРСР від 25.07.1959 № 1076 та наказами Міністерства охорони здоров’я УРСР № 455 від 30.07.1959 був переведений до Запоріжжя. Першим ректором фармацевтичного інституту було призначено Олександра Григоровича Троценка – доцента, завідуючого кафедрою органічної хімії. Було створено 15 кафедр. Постановою Ради Міністрів УРСР від 23.10.1964 № 1089 та наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР від 27.10.1964 № 484 у 1964 на базі Запорізького фармацевтичного інституту відкрито лікувальний факультет, нові кафедри, а 29.01.1968 Запорізький фармацевтичний інститут перейменовано в Запорізький медичний інститут.

20.06.1974 наказом МОЗ України № 393 ректором Запорізького медичного інституту був призначений доктор медичних наук, професор Анатолій Дмитрович Візір.

А. Візір народився 31.07.1929 в с. Ромодан Миргородського району Полтавської області в родині лікарів. Після закінчення у 1953 Харківського медичного інституту працював до 1956 ординатором-терапевтом.

Захистив кандидатську, потім докторську дисертації. З 1966 А. Візір почав працювати в Запорізькому медичному інституті, організував кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб, яку очолював протягом 36 років. Професор А. Візір – автор 300 наукових праць, у тому числі п’яти монографій, довідників по клінічній фармакопеї та фармакотерапії. У його наукових дослідженнях можна виділити три головні напрямки: вивчення ролі нейрогуморальних механізмів патогенезу серцево-судинних захворювань, хвороб органів шлунково-кишкового тракту та дихання.

Він був не тільки талановитим вченим, але й організатором науки. Ним була створена своя школа терапевтів, підготовлено більш як 30 докторів і кандидатів медичних наук. Під його керівництвом Запорізький медичний інститут пройшов великий шлях розвитку і перетворень, став одним з кращих вузів України. Навесні 1994 в інституті була проведена ретельна і багатопланова робота. Міжгалузевою атестаційною комісією встановлено відповідність вузу вищому 4-му рівню акредитації. Рішення комісії було підтверджено наказом Міністерства освіти і науки 03.10.1994, постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 820 «Про створення Запорізького державного медичного університету».

Завдяки високопрофесійному керівництву А. Візіра університет увійшов до низки провідних вузів країни. Результати роботи Візіра були високо оцінені – йому присвоєно звання заслуженого працівника вищої школи; був нагороджений орденом Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Знаком Пошани, Відзнакою Президента Ш ступеню та багатьма медалями. 1992 став академіком НАН України і дійсним академіком АМН України. Помер 19.12.2002. Похований в почесному ряду на Капустяному цвинтарі.

Тепер в університеті діє 50 кафедр, працює близько 500 кваліфікованих викладачі, у тому числі 60 професорів і докторів наук, 4 академіки і 6 член-кореспондентів міжнародних і вітчизняних академій, 5 заслужених діячів науки і вищої школи, більше за 300 доцентів і кандидатів наук.

На фасаді головного корпусу університету 2004 встановлено меморіальну гранітну дошку з барельєфним зображенням А. Візіра і написом.

[Історія Запорізького державного медичного університету. – Запоріжжя, 2004. – С. 1-45.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 168.