Військовий цвинтар Брагарня

Дмитро Кобалія

Військовий цвинтар запорозьких козаків і російських вояків часів російсько-турецької війни 1735 – 1739 (іст.). Північно-східна частина о. Хортиця, на висоті «Брагарня».

З перебуванням військових частин російської Дніпровської армії та запорозьких козаків з 1738 по 1739 під час російськотурецької війни пов’язане виникнення на острові цвинтарів. Епідемія чуми, що охопила фронт влітку 1738 змусила російське командування призупинити подальше ведення війни та залишити ту територію, яка була відвойована у турків – фортеці Очаків і Кінбурн. П’яти піхотним і драгунським полкам, частині запорозьких козаків з колишніх гарнізонів Очакова і Кінбурна було призначено зимувати на о. Хортиці, куди вони і прибули наприкінці вересня 1738. З ними на острів була завезена чума, від якої за зиму 1738 – 39 померло 509 чоловік.

Виявив Я. Новицький 1908, частково дослідив М. Остапенко 1997. Досліджено ряд поховань (чотири ями та два поодинокі поховання). Ями орієнтовані по лінії схід-захід, глибиною 1,9 м. Померлі були поховані в дерев’яних домовинах із західною орієнтацією, витягнуті на спині. Поховання № 7 мало сліди перепоховання. В похованнях знайдено натільні хрестики, гудзики від мундирів, фрагменти шкіри від чобіт, пряжки, кремінь від рушниці, свинцеві кулі. До найбільш цікавих знахідок слід віднести вислу печатку, кістяний релікварій з фрагментами хусточки всередині, кістяний гребінь.

Поверхня задернована. Встановлено охоронний знак, 1971. Матеріали зберігаються в Національному заповіднику «Хортиця».

[Новицкий Я. Историко-археологический очерк острова Хортица // Державний архів Запорізької області – Ф. 161, оп 1, спр. 4. – С. 164; Остапенко М.А. Звіт за археологічні експедиції на о. Хортиця за 1997 // Науковий архів Національного заповідника “Хортиця”. – 1997.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 271.