2017 р. Звід пам’яток України

Зінаїда Гудченко, Степан Пеняк

Розмір зображення: 645:597 піксел

Палац родини Плотені, кін. 19 ст. (архіт.). Вул. Н. Плотені, 47. На підвищеній терасі лісопаркової зони села.

Палац спочатку був головним компонентом садиби Нандора (Фердинанда) Плотені (1844, с. Великі Лази – 1933, м. Будапешт) – першої скрипки симфонічного оркестру Угорського національного оперного театру.

Під’їзд до будинку з вулиці пролягав по серпантинній дорозі-алеї, від якої збереглися сліди. До складу садиби, окрім палацу, входили також стайня і стодола, які розташовувались від нього на північ і на північний схід. Вище по рельєфу у виноградниках знаходилась будова-боргаз для первинної обробки винограду. Кам’яні фундаменти і підвал, розташовані неподалік вулиці, свідчать про залишки ще одного будинку.

З господарських будівель збереглася стайня, але у перебудованому вигляді, від стодоли залишилися тільки кам’яні фундаменти.

Оточення палацу змінилося порівняно з первісним за рахунок зникнення господарських будівель, наближення сучасної житлової забудови до південнозахідної частини території, побудови поруч великого приміщення школи, з’єднаного з палацем одноповерховим переходом. Раніше палац був архітектурним акцентом у панорамі села при під’їзді зі шляху Ужгород-Мукачево. Нині він ледь помітний через оточуючу забудову і розростання насаджень.

В архітектурі палацу застосовано форми історичних стилів з переважанням ренесансних і включенням еклектичних деталей.

Двоповерхова, прямокутна в плані будова з підвалом має в основі симетричну відносно середньої осі схему розташування приміщень. Її загальна композиція – компактний об’єм (обсяг) з ризалітом посередині. Головний вхід по центральній осі південного фасаду акцентовано чотириколонним портиком дорійського ордера, що підтримує балкон другого поверху. Центральну частину підкреслено й іншими засобами: розкріпленням, куполом даху. Центральна частина південного фасаду також має розкріплення, що відповідає сходовій клітці, але без декоративної обробки.

Планувальна система будівлі – коридорна з двостороннім розташуванням приміщень, між деякими з них існує й анфіладне сполучення. Стіни цегляні, отиньковані. Перекриття у підвалах, у тамбурі та фойє першого поверху – склепінчасті; в решті приміщень – пласкі. Дах чотирисхилий з декоративним бочкоподібним куполом над центральною частиною. Первісне покриття було з пластин натурального каменю (за словами старожилів, був завезений з Італії і нагадував собою етерніт). Таке покриття уціліло на куполі, решту поверхні даху пізніше було перекрито шифером.

Фасади палацу декоровано по-різному: найбільш святковими й елегантними виглядають південний і західний фасади, інші – аскетично прості. За свідченнями старожилів, опорядження останніх відбулося у 1909. Карниз, що вивершує другий поверх, і тяга між поверхами членують фасади горизонтально. Три центральні отвори, що виходять на балкон, відрізняються від решти прямокутних напівциркульними перемичками і значно більшими розмірами. Отвори обрамлено пілястрами. Над вікнами – трикутні чи лучкові сандрики. У декоративному вбранні будови застосовано також металічні елементи: чавунна решітка, парапет купольного завершення, решітка над входом перед оскленням, огорожа внутрішніх двомаршових сходів. В інтер’єрі підлога коридорів викладена шестикутною керамічною плиткою, у кімнатах – паркетом. Найбільший інтерес з точки зору первісної аутентичності інтер’єру є зала на тому ж поверсі у південно-східній частині будинку, яку оздоблено профільованим фризом з сухариками і плафоном з ліпним ромбом. У центральній залі другого поверху збереглися ліпні фриз і розетка.

У 1896 Н. Плотені відійшов від активних гастролей і зайнявся спорудженням палацу і закладанням з привезених з усього континенту рідкісних декоративних дерев чудового парку, виноградника. Незадовго до смерті Н. Плотені переїхав до Будепашта, де й помер у 1933. Неординарна історія родинного маєтку Плотеніїв і закладеного навколо нього парку лише в останні роки набуває реальних обрисів. Нині тут знаходиться районний центр дитячої творчості. Палац у с. Великі Лази – один з небагатьох, що збереглися у сільській місцевості і мають високі архітектурні якості.

З ініціативи громадськості на фасадній стіні палацу у різні роки встановлено кілька меморіальних дошок (автор – скульптор М.О. Белень) з портретами визначних музикантів: Нандора Плотені та його колеги Ференца Ліста (24.05.2010), вчителя Плотені – Еде Ремені та близького друга Йоганеса Брамса (13.05.2011).

Джерела і література

Горват М. Граф Плотені повертається // Вісті Ужгородщини. – 2010. – 28 травня; Підгорна М. Дух величі геніїв линув над селом // Вісті Ужгородщини. – 2011. – 20 травня.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 385 – 386.