2000 р. Церкви України: Закарпаття
Ужок Великоберезнянський район
Церква св. арх. Михайла. 1745. (УПЦ)
Ужоцька дерев’яна церква є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Мальовниче село лежить під Ужоцьким перевалом, де бере початок річка Уж і де починається Закарпатська область.
Церква є однією з найцікавіших споруд бойківського стилю. Наймасивнішим є центральний об’єм, вкритий високим чотирисхилим шатром. Завершення вівтаря, вкрите маленьким шатром, – набагато менше від центрального. Над бабинцем облаштували чотирикутну маленьку башту під чотирисхилим шатром, вищим за шатро вівтарного зрубу. Піддашшя переходить у дах, його широкі площини об’єднують усі три частини храму. Розміри бабинця – 4,5: 3,5 м; нави – 7,5: 6,5 м; вівтарного зрубу – 3,5: 4,5 м.
Попри невеликі розміри, компактні форми храму з домінуючим центральним шатром справляють враження суворої, героїчної споруди. До декоративних елементів належать випуски вінців, вхідні двері з широким одвірком, фігурний арковий прохід з бабинця до нави.
Церкву збудували майстер Павло Тонів (?) із села Бітлі на Львівпщні та майстер Іван Циганин з Тихого, про що свідчить напис над дверима:
Церъковь оужанська зьбудована в року АΨМЕ (1745) дня АІ (11) місяця июния майстрове Павель Тонеівъ зь Бутьлі и Циганиновъ Иванъ с Тихого [И]лько иерей оужаньск… an.1745
На зрубі обабіч дверей вирізаний напис: “1895 Гирич Петро куратор важив” (тоді замінювали два нижні вінці зрубів) і “Гаврилко Василь куратор”. Ремонт виконав майстер Циганин з Тихого (можливо, нащадок будівничого церкви). Куратор Федір Баран розповів, що первісно церкву збудували вище на схилі гори, але старим людям було важко туди добиратися, і церкву перенесли вниз по схилу майже до дороги. У візитації 1751 р. за пароха Луки Петрашовича сказано, що церква нова, “благословена от архіпресбитера Березницького”, забезпечена всіма книгами та двома дзвонами.
Біля церкви стоїть дерев’яна, квадратна в плані, двоярусна дзвіниця під чотирисхилим шатром. Перший ярус зрубний, другий – каркасний. Дах і опасання вкрито бляхою. Дзвіницю збудували в 1927 р. Під час Першої світової війни австрійський уряд реквізував дзвони на військові потреби. Нові дзвони були значно важчими, тому їх не насмілилися встановити на старе місце, в башті над бабинцем.
За написом на Тріоді, купив цю книгу Іван Ковалів з дружиною Анною, а повернуто її до ужанської церкви 11 червня 1752 р., що засвідчив Григорій Лешко. Євангеліє купили Падзя Сивуличка та Гриць, Михайло і Луцьо, Коптурові сини. Анфологіон купив Стефан Козопас з сином Іваном.
Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 131 – 132.