Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Могила Шерегія Є.М.

Тетяна Росул

Могила Шерегія Є.М.

Могила Шерегія Є.М. (іст.). На міському кладовищі «Кальварія», вул. Тиха. У правій верхній частині кладовища.

Шерегій Євген Миронович (06.01.1910, с. Дусино, Свалявський р-н – 01.10.1985, м. Ужгород, Закарпатська обл.) – актор, композитор, диригент. Навчався в Ужгородській гімназії та учительській семінарії, на юридичному факультеті Празького університету (1928-31). Упродовж 1931-33 рр. вчителював у селах Довге Ішавського, Нанково та Горінчово Хустського р-нів, а в 1933-39 рр. – у м. Хуст. В театральному житті Закарпаття починає брати активну участь з 1925, коли стає художнім керівником аматорського драматичного гуртка ім. І. Франка при «Пласті» в Ужгородської гімназії. 1927-31 – разом з братом Юрієм стає співзасновником драматичних колективів «Верховина» і «Веселка», де з успіхом виступає як актор, співак (бас), композитор, диригент, режисер-постановник. Після окупації Карпатської України гортіївськими військами (1939) Є.Шерегій за політичну і культурно-мистецьку діяльність опинився у концтаборі м. Вар’юлопош (Угорщина).

Повернувшись у серпні 1939 додому, вчителював у м. Хуст, а з жовтня 1946 – працював музичним керівником Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру. У 1960-71-х рр. – обіймав посаду методиста оркестрів Закарпатського обласного Будинку народної творчості в Ужгороді. Автор музики до більш ніж 20 вистав: «Нова генерація» (1929), «Слово і серце» (1934), «Рафі-Мафі – божок гніву, або з Ужгороду до Абісинії й назад» (1935), «Пан, або Про сирітку він співав» (1940), «Три генерації» (1953), «Золотий меч» (1980), «Часи минають», «Горе бабіям» на лібрето Ю.-А.Шерегія, «Про тих, хто любить» (1957) О.Антокольського, «Над Дніпром» О.Олеся, «Юрко» В.Лібовицького, «Гайдамаки» Т.Шевченка, «Сто тисяч» І.Тобілевича, «Платон Кречет» О.Корнійчука та ін.

У творчому доробку композитора є оперети, народна обрядова гра зі співами і танцями «Українське весілля» (1977), «Заупокійна Служба Божа (на вічну пам’ять героям, полеглим за волю на Красному полі 1939 р.)» для мішаного хору та Панахида за Марусю Шерегій. Помер в Ужгороді. Могила парна, поруч похована дружина Марія Юріївна. Надгробок з шліфованого андезиту у вигляді двох ромбовидних стел різних розмірів, які щільно з’єднані, де на більшій (справа) міститься зображення руки маестро-диригента і ліра, а також написи життя і смерті похованих.

Джерела і література

Андрійцьо В. «Нова сцена» Театр Карпатської України. – Ужгород: Гражда, 2006. – 128 с.; Баглай Й. Євген Шерегій у театральному житті Закарпаття: [До 90-річчя від дня народж. митця] // Календар «Просвіти» на 2000 рік. – Ужгород: Закарпат. крайове т-во «Просвіта», 2000. – С. 18-21; Баглай Й. Будівничий українського театру в закарпатському краї: до 90-річчя з дня народж. Є. Шерегія // Срібна Земля. – 1999. – 30 груд. – С. 15.; Габорець В. Євген Миронович Шерегій: 95-річчя з дня народження композитора, диригента, громадського діяча (1910-1985) // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2005 рік: реком. бібліогр. посіб.– Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2004. – С. 37-41; Ігнатович Г.Г. Від гасниці до рампи: Нариси з історії українського театру на Закарпатті. Кн.1. – Ужгород: Ліра, 2008. – 344 с.; Кн.2. – Ужгород: Ліра, 2011 – 168 с.; Недзельский Е. Угро-русскій театр. − Ужгород, 1941. − 108 с.; Шерегій Ю. Нарис історії Українських театрів Закарпатської України до 1945 року. – Нью-Йорк–Париж– Сідней–Торонто–Пряшів–Львів,1993. – 413 с.; Кобаль В. Імена корифеїв театрального мистецтва присвоєно Закарпатському облмуздрамтеатру // Ужгород. – 2011. – 3 вересня; Баглай Й. Український театр «Нова сцена» в Хусті // Тези 1-ї народознав. Науково-практ. конф., присвяч. 2000-річчю від дня народж. М. Лучкая. 17-18 листоп., 1989 р. – Ужгород, 1989. – С. 39-41.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 147 – 149.