2010 р. Тригір’я

Вадим Войтик

Дата: 08.09.2010

Буківське водосховище добряче шкодить ще одній місцевій пам’ятці, древньому Тригірському монастирю та його давнім печерам. Його заснував у 1575-му році князь Володимир Житомирський (хоч і в цьому випадку не все однозначно). Спершу як Пустинський і приписаний до «монастыря Бердичевскаго ради леса и риб». Потім обитель палять і відроджують вже в першій половині XVII ст. за фінансування Миколая Воронича.

Монастир зазнає нової руйнації під час Хмельниччини. Новий ще дерев’яний Преображенський храм будують в 1685-му. На деякий час обитель стає наполовину греко-католицькою, а наполовину – православною.

Монастир обростає землями, навколо зі слободи постає нинішнє село Тригір’я, назване так від трьох місцевих гір. Першу муровану будівлю – одноповерховий братський корпус – будують 1782-му (між іншим, з боку річки корпус є двоповерховим).

Після відомих польських подій монастир стає стовідсотково православним. Хоча же довгий час тут діяла «виховна колонія» для уніатських священиків. Від 1854-го починається перебудова Преображенської церкви у камені, яку завершать аж в 1873-му.

У радянські роки тут розташовувалась сільська школа. З 1993-го – діє Свято-Преображенський чоловічий монастир.