2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Вечерський, Нінель Зукулло

Садиба Лінтварьових на Луці, 1810 рр. (іст., архіт). Вул. Чехова, 79, 92.

Архітектурно-ландшафтний комплекс дворянської садиби Лінтварьових 18 – 19 ст. міститься на північній околиці м. Суми, що називається Лукою. Міжнародного історико-культурного значення цьому комплексу надає та обставина, що з Лукою пов’язаний український період життя і творчості великого російського письменника А.Чехова.

Нині Лука є передмістям Сум. Протягом 18 – 19 ст. це було цілком самостійне поселення – спершу слобода, а потім – село. Лука лежить на надзаплавній терасі правого берега р. Псел.

У кін. 17 ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму Кондратьєву, засновникові Сум. Частина Луки мала назву «Куліші», «Кулішівка», або хутір Кулішівський. Ним у 2-й пол. 18 ст. володів сенатор і генерал М.Самойлов, котрий протягом 1780 – 90 рр. збудував тут мурований панський будинок, що потім неодноразово перебудовувався. Цей будинок став ядром садибного комплексу. З 1790 садиба належала поручику М. Лаврентьєву, а з 1825 – його небожу П.Лінтварьову та нащадкам останнього. Відтак за садибою закріпилося найменування «садиба Лінтварьових». Лінтварьови були нащадками сумського козацького сотника Андрія Марченка й відігравали провідну роль серед сумського дворянства. 1825 в садибі було споруджено дерев’яний західний флігель, у сер. 19 ст. – мурований східний флігель. Обидва вони, разом із мурованим садибним будинком, збереглися донині. Інші житлові й господарські споруди садиби втрачені протягом 20 ст.

А. Чехов, котрий приятелював із власниками садиби, провів на Луці три літа – у 1888, 1889 та 1894. Він мешкав у західному дерев’яному флігелі. Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.Чехов (1858 – 89), смерть якого глибоко вразила письменника. Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше». На Луці були написані або так чи інакше пов’язані з нею чимало творів А.Чехова – «Неприятность», «Трагик поневоле», «Именины», «Красавицы», «Учитель словесності», «Рассказ неизвестного человека», п’єса «Леший», а також одна з найкращих повістей – «Скучная история». Лучанські враження наклали відбиток на подальші життя і творчість письменника. Саме тут, за словами літературознавця С.Венгерова, відбувся перехід «від літературної діяльності гумориста Антоші Чехонте до творчості Антона Чехова». Лучанські враження наповнили ностальгічний образ садиби з «Вишневого саду».

Майбутню драматичну долю цих осередків дворянської культури 19 ст. А.Чехов передбачив ще 1888 на прикладі родини Лінтварьових:

«Я хотел бы, чтобы умная и милая линтварёвская семья не прожила свой век зря. Линтварёвы – прекрасный материал; все 160они умны, честны, знающи, любящи, но всё это погибнет даром, ни за понюшку табаку, как солнечные лучи в пустыне».

Окрім А.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.Плєщеєв, художники В.Маковський та К.Лебедєв, літературознавець Н.Котляревський, історик О.Єфіменко, економіст В.Воронцов, князь Д.Хілков та інші.

До 1914 поміщики Лінтварьови чеховський флігель здавали відпочиваючим. У 1914 – 19 він використовувався власниками садиби як господарче приміщення. У 1920-х рр. садиба була націоналізована, і до 1960 у флігелі розміщувались початкові класи школи, що містилася в садибі Лінтварьових.

У липні 1941 у цьому будинку знаходився штаб 293-ї стрілецької дивізії, що формувалась у Сумах під командуванням генерал-майора П.Лагутіна і складалася переважно з сумчан. Дивізія була відзначена званням гвардійської за участь у боях під Сталінградом. Почесне звання «Полтавської» дивізії було присвоєно 23 вересня 1943 за участь у визволенні Полтави. За участь у визволенні Будапешта, вона нагороджена орденом Червоного Прапора. Свій бойовий шлях дивізія закінчила в Австрійських Альпах.

Зараз садибний комплекс оточує одноповерхова садибна забудова. Територію розрізає навпіл вулиця Чехова, прокладена через двір у 1-й пол. 20 ст., вже за радянської влади.

Головна вісь садиби проходить із півдня на північ. Шлях із Сум раніше приводив до великої круглої клумби, розпланованої на вісі симетрії чолового фасаду головного будинку. Обабіч містилися сім флігелів (збереглося три), а позаду будинку – фруктовий сад, що частково зберігся. Нині комплекс має асиметричну композицію, центром якої є головний будинок. Окрім нього історико-архітектурну цінність мають тільки західний та східний флігелі.

Головний садибний будинок. Найвірогідніше, був збудований за проектом харківського архітектора П.Ярославського. Первісно він мав ризаліти на південному й північному фасадах, а також трипролітну аркаду на південному фасаді. Будинок зазнав перебудов у сер. 19 ст.: закладено аркаду, на чоловому фасаді влаштовано бічні ризаліти з дерев’яною терасою між ними, розширено мезонін. Балкон мезоніну розібрали у 2-й пол. 19 ст. У 1950-х рр. забудовано терасу й влаштовано два тамбури.

Зараз головний будинок садиби одноповерховий, на підвалі, з мезоніном, прямокутний у плані, анфіладної системи розпланування. Підвал перекрито циліндричним склепінням.

Решта приміщень мають плоскі перекриття. Усі фасади симетричні, вирішені в архітектурних формах пізнього провінційного класицизму. Декор лаконічний, включає карниз на дентикулах, трикутні сандрики над прямокутними вікнами. Частково зберігся декор інтер’єрів.

Західний флігель, у якому мешкав Чехов А. П. і містився штаб 293-ї стрілецької дивізії. Дерев’яний, прямокутний у плані, шестикамерний, анфіладної системи розпланування, з колонною галереєю і тамбуром на чоловому фасаді й відкритою терасою на садовому. Він рублений з брусів, стіни зовні і всередині потиньковані і побілені. Стелі плоскі, по дерев’яних балках, підлоги з дощок, дах вальмовий по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю.

Усі фасади симетричні, вирішені в архітектурних формах, властивих як провінційному класицизму, так і народному житлу Слобожанщини. Перебудови цього флігеля пов’язані з перебуванням тут А.Чехова: на його прохання 1888 на чоловому фасаді зроблено тамбур, а 1889 влаштовано другий вхід, з боку саду. Флігель капітально відремонтовано 1970.

1960 до 100-річчя з дня народження А.Чехова у будинку, де мешкав письменник, відкрився музей – відділ краєзнавчого музею. У ньому відтворено первісні інтер’єри та влаштовано відповідну експозицію. У тому ж році на фасаді будинку встановлена мармурова меморіальна дошка /0,5 х 0,9 м/ з написом.

У вересні 1971 на цьому ж будинку встановлена друга меморіальна дошка /0,54 х 0,38 м/ з написом. З 2011 Будинок-музей А.Чехова перестав бути відділом обласного краєзнавчого музею і став самостійним комунальним закладом.

Східний флігель. А.Чехов називав його «терем-теремок», мурований, двоповерховий на підвалі, з мансардним приміщенням, однокамерний, з чотириколонним тосканським портиком і трикутним фронтоном на чолі. Фасади вирішено в класицистичній стилістиці із застосуванням ордерних членувань – пілястр, карнизу на модульйонах тощо. Перебудови цього флігеля починаючи з кін. 19 і протягом 20 ст. звелися до влаштування нового входу та забудови відкритого колонного портика на чоловому фасаді.

Садиба Лінтварьових на Луці є унікальним на Слобожанщині комплексом добре збереженої поміщицької садиби «середньої руки», пам’яткою архітектури та історії. Як пам’ятки архітектури місцевого значення будівлі садиби мають охоронні № № 56-См, 57- См, 58-См.

Нині ці унікальні пам’ятки використовуються не найкращим чином: лише в одному, так званому Чеховському флігелі, діє Будинок-музей А.Чехова. Решта споруд практично не використовуються.

[Державний архів Сумської обл., Ф. 4, оп. 3-а, спр. 228, арк. 14 – 23, ф. 797, оп. 2, спр. 16, 17, 22; Вечерський В. В. Національний Чеховський заповідник (м.Суми) у контексті розвитку туризму в регіоні / В. В. Вечерський, А. А. Поліщук // Розвиток туризму в Україні: проблеми і перспективи. Збірник наукових статей. – К., 1995. – С. 113 – 121; Капитоненко Н. А. Дом-музей А. П. Чехова в Сумах : путеводитель. – Х.: Прапор, 1982. – 45 с.; Пам’ятки архітектури й містобудування України : довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. В. Вечерський, О. М. Годованюк, Є. В. Тиманович та ін.; За ред А. П. Мардера та В. В. Вечерського. – К., 2000. – С. 218 – 219; Чехов М. П. Антон Чехов и его сюжеты / М. П. Чехов. – М., 1924; Бердников Г. П. Чехов / Г. П. Бердников – М., 1974. – С. 159 – 160; Погребная В. Д. Дом-музей А. П. Чехова в Сумах : путеводитель / В. Д. Погребная, Л. П. Сапухина. – Х., 1976. – С. 3, 18 – 21; Сумская область в период Великой Отечественной войны 1941 – 1945 : сборник документов и материалов. – К, 1988. – С. 58 – 59; Сумское высшее артиллерийское дважды Краснознамённое училище им. М. В. Фрунзе. – Сумы, 1968. – С. 92; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 456.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 160 – 162.