Пам’ятне місце спаленого села

Олексій Сергієнко, Ольга Аленич

Пам’ятне місце спаленого села, 1942, 1980 (іст). За 25 км на північний захід від райцентру.

З 23 березня по 15 травня 1942 село було партизанською базою з’єднання С.Ковпака, тут партизани поповнювали свої запаси, зміцнювали сили. П’ятнадцятого травня старогутяни проводжали партизанів, які виступали у літній похід. Після того, як партизани залишили село, партизанську столицю зайняли батальйони 47-го мадярського полку, який відзначався особливою жорстокістю у ставленні до мирних жителів.

У липні 1942 Стара Гута знову стала партизанською столицею. У селі було створено загін самооборони, до якого записалось 2 тис. чоловік. У селі відновилось мирне життя. У ніч на 26 жовтня 1942 село знову проводжало партизанів у новий похід. За допомогу партизанам у грудні 1942 село було спалене нацистськими карателями, 123 жителя села розстріляно.

У 1980 у центрі села встановлено залізобетонну стелу /4,17 х 0,75 м/, на чоловому боці якої – дошка з написом.

[Державний архів Сумської обл., ф. Р-2445, оп. 7, спр. 30, арк. 3; Сумская область в период Великой Отечественной войны. – X., 1963. – С. 181-183; Вінок безсмертя : книга-меморіал. – К., 1988. – С. 288, 296-298; Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат / С. А. Ковпак. – К., 1984. – С. 109, 137-142, 148, 150-162, 167; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 472.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1137.