Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Вознесенська, збудована в 1695 р.

[Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Черниговской епархии, т. VI, стор. 97]

Пам’ятка за планом належить до улюбленого і поширеного типу [такий план мають церкви: Введенська 1726 р. в Бериславі, Юрія 1734 р. в Лозовому, Різдва Богородиці 1736 р. в Воронькові, Вознесенська 1740 р. в Деріївці, Різдва Богородиці 1747 р. в Грем’ячі, Михайла 1752 р. в Коровинцях, Покрови 1759 р. в Зінькові, Борисоглібська в Новоропську, Миколи 60-х рр. ХVII ст. в Пе-ченюгах, Юрія 1765 р. в Лебедині, Трійці 1768 р. в Левченках, Михайла 1769 р. в Жадовому, Різдва Богородиці в Шалівці, Юрія 1772 р. в Великому Усті, Михайла 1772 р. в Левківці, Тройці 1773 р. в Пустовійтівці, Миколи 1773 р. в Будках, Миколи 1773 р. в Бабайковому, Юрія 1775 р. в Петриківці, Миколи 1775 р. в Вереміївці, Введення 1777 р. в Введенні, Покрови 1779 р. в Кролевці. Миколи 1783 р. в Красній Луці, Миколи 1789 р. в Солоницівці, Покрови 1791 р. в Малих Будках, Воздвижения 1797 р. в Коропі] тризрубна з гранчастими вівтарем і бабинцем та восьмигранним центром. Церква багато потерпіла під час ремонтів: найбільше змінені верхи вівтаря та бабинця. Внаслідок ремонтів від верхів вівтаря і бабинця залишилися лише їх заломи, сховані пізнішими двосхилими дахами. Отже, зовні церква отримала вигляд одноверхої. Центральний верх також зазнав змін. Колись відкритий всередині ліхтар перетворився на глухий.

Внутрішня висота центральної дільниці церкви дорівнювала довжині плану будови. Площа вівтаря більша за площу бабинця.

Шестигранна висока, витягнута вверх призма зрубу стін вівтаря виразно виявляє нахил стін всередину. Грані залому засклеплено круто (43-46°). Вгорі залом прикриває маленький (пізніший) плафон. Верх зрубу стін скріплено чотирма різьбленими ригелями. Ригелі зарубано при коротких (південно-східній та північно-східній) гранях, а також над клинами, що переводять шестигранну призму вівтаря у восьмигранник.

До центра вівтар внизу відкривається невисоким (3 м) просвітом з короткими заплечиками. Над просвітом підноситься ряд вінців східної грані зрубу центральної дільниці.

Вище суцільних вінців в східній грані центрального зрубу стін вирізано другий, менший просвіт – голосник хрещатої форми. Освітлено вівтар трьома вікнами, прорізаними в верхній половині зрубу стін; На, південь і північ виходять великі потрійні вікна, у яких середній просвіт вищий і ширший за бокові. На схід на тому ж рівні прорізано велике хрещате вікно, що складається з п’яти квадратів.

Вікна – один з важливих елементів в композиції зовнішнього вигляду будови; в арсеналі засобів майстра вони посідали помітне місце, надаючи церкві ошатності.

Бабинець (зруб його стін) в інтер’єрі виглядає стрункішим за вівтар. Грані залому завершують простір бабинця вгорі менш напружено, ніж [22]у вівтарі. Залом бабинця в розрізі дає кути порядку 60, 52°. Плафон, який зараз прикриває залом (можливо, відповідає площі колишнього восьмерика чи ліхтаря), розміром перевищує плафон вівтаря більш ніж вчетверо.

Ригелі у бабинці розміщено так, як і у вівтарі. До центра бабинець внизу відкривається невисоким просвітом (тільки заплечики тут довші, ніж у вівтарі). Над нижнім просвітом через кілька суцільних вінців зрубу вирізано другий верхній великий просвіт, який загальним контуром наближається до трапеції. Нижній кант бруса, що зверху обрамляє нижній просвіт, оздоблено різьбленням, а контур верхнього просвіту оброблено легкими ажурними фестонами.

Просвіти-вирізи в західній грані центральної дільниці дозволяють відвідувачеві з бабинця охопити оком низ і частину верхньої половини іконостасу.

Хоч висота зрубу стін центральної дільниці лише дорівнює ширині плану дільниці, у кожної грані зокрема і у всіх разом висотні розміри переважають горизонтальні, тому зруб виглядає струнким. Таким же струнким без підкресленого напруження виглядає в інтер’єрі помірної висоти перший залом центральної дільниці, яким майстер переводив внутрішній простір дільниці у просторий, стримано стрункий восьмерик. Над восьмериком підноситься другий залом. Він вищий за перший, заломлено ж грані у обох під одним (близько 60°) кутом. Він також справляє враження активного розгортання простору вверх.

Ригелі в центральній дільниці розміщено, як у вівтарі і бабинці, також при коротких гранях зрубу стін і восьмерика. У південній і північній гранях зрубу стін центральної дільниці були великі хрещаті рівнораменні вікна (такі самі, як у вівтарі та бабинці).

Кількість елементів різьблення, що прикрашає ригелі, брус у просвіті між бабинцем і центром, одвірки трьох вхідних дверей невелика (ко[23]сиця, ови, розетки, бордюр з плоских фестонів, вервечка, зубчики), але використані вони в кожному випадку досконало. Троє дверей дають три відмінні рішення єдиної теми, але різними засобами. В оформленні одвірків майстер трактує елементи різьблення ювелірне, так, ніби виконує їх чеканом в дорогому металі, чи висікає їх в камені. При тому елементи оздоби в одвірках виглядають м’яко, сполучені вони злагоджено. Дуже елегантно виглядає бездоганно технічно виконане різьблене оформлення верхнього просвіту з бабинця до центра. Скупіше, стриманіше по кількості вжитих орнаментальних елементів, оздоблено ригелі. Але ці елементи, оскільки розглядати їх можна лише здалеку, набирають тут особливої чіткості.

Вихідним розміром в побудові плану є повна ширина центральної дільниці; довжина ж центральної дільниці – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює повній ширині центральної дільниці. Тою ж шириною центра визначається також розмір в плані бабинця таким чином: сума довжини бабинця і половини довжини центральної дільниці дорівнює ширині плану центра, ширина бабинця – довжині його. У вівтарі довжина дорівнює діагоналі південної половини плану бабинця, а ширина – ширині бабинця.

Висота усіх трьох зрубів однакова: вона визначається повною шириною плану центральної дільниці. Висота зрубів стін – середня пропорційна між довжиною плану вівтаря і сумою довжини планів центра і бабинця. Перший залом центрального верху церкви – низ восьмигранної піраміди. Це загальнообов’язковий канонічний конструктивний припис [Припис – правило, за яким архітектор створює певну частину будови], основний закон побудови верхів дерев’яних українських церков. В розрізах всі заломи кожної церкви в ортогональній проекції мають вигляд трапеції. Тому далі в описах церков при аналізі обмірних креслеників, щоб не повторюватись, не буде вказуватись на те, що залом [24]має форму зрізаної піраміди і буде лише зазначено, що залом в розрізі має вигляд трапеції.

Заготовлялись зруби заломів за допомогою шаблонів-трапецій. Кожен такий шаблон-трапеція складався на основі трьох головних вимірів: основа трапеції, верхня грань і висота. Верхня грань обов’язково була паралельною основі. Майстри широко користувалися шаблонами-трапеціями, у яких бокові грані були одного розміру і заломлені до основи під одним кутом. Але часто майстер порушує геометричну правильність, і у трапеції один бік стає довшим, а протилежний – коротшим; одна бокова грань заломлена під одним кутом, друга – під іншим, значно відмінним від першого. У тих випадках, коли з композиційних міркувань необхідно було верх одної дільниці віддалити чи наблизити до верху другої (наприклад, церква Миколи в Печенюгах) і тим підкреслити їх тісну ув’язку чи підпорядкованість одного верху будови другому, майстер відповідно змінював кути нахилу і довжину бокових граней шаблона-трапеції. Найчастіше це стосувалося шаблонів-трапецій, за допомогою яких заготовлялися східні і західні грані заломів.

При заготівлі на землі зрубу першого залому центрального верху майстер використав шаблон-трапецію, у якого основа – довжина зрубу стін центральної дільниці (вгорі), верхня грань дорівнює довжині зрубу стін бабинця (вгорі), висота ж залому визначається тим, що разом зі [25]зрубом стін дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря. Довжина восьмерика дорівнює довжині плану бабинця (вгорі зрубу його), ширина восьмерика – довжині його, висота – половині діагоналі південної половини плану вівтаря. Висота восьмерика і першого залому разом дорівнюють діагоналі чотирикутника, що становить половину квадрата плану бабинця.

При заготівлі і складанні на землі зрубу другого залому використаний шаблон-трапеція, у якого основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань дорівнює половині південної грані плану бабинця, висота – половині південної грані плану центра.

Висота центрального верху в інтер’єрі зараз дорівнює повній довжині зрубу стін дільниці (вгорі), а внутрішня висота центральної дільниці – сумі довжини і ширини плану дільниці.

Загальна внутрішня висота центральної дільниці разом з восьмериком-ліхтарем дорівнювала довжині плану будівлі, а висота верху з ліхтарем – подвоєній довжині зрубу стін бабинця (вгорі).

Від верхів вівтаря і бабинця залишилися лише перші заломи. Залом вівтаря складає значну частину низу восьмигранної піраміди, що в розрізі дає трикутник, у якого висота дорівнює половині його основи. Висота верху вівтаря дорівнює висоті першого залому центральної дільниці, а довжина плафона, який раніше можливо був основою ліхтаря, [26]дорівнює 1/4 довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Кути нахилу граней залому вівтаря і бабинця різні. Грані у вівтаря заломлено під кутом 43-45°. Грані залому бабинця становлять низ трикутника, у якого західна грань дорівнює половині довжини плану центра і заломлена під кутом 60° (східна грань заломлена крутіше – під кутом 52°). Залом бабинця нижчий за перший залом центрального верху.

Вікна в зрубах стін усіх дільниць закладено на висоті, яка дорівнює повній довжині плану бабинця, а вікна в восьмерику центрального верху над верхнім вінцем зрубу стін – на висоті, що дорівнює третині повної довжини плану дільниці.

Різноманітність структури храмів досягається тим, що в кожному окремому випадку майстер змінює нахил граней залому, надає їм неоднакову висоту згідно з власним ладом пропорцій і співвідношень окремих частин. Саме цим і обумовлена неповторність кожної пам’ятки.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 21 – 26]