Могила Лазаревського О.М.

Тетяна Мелай

Могила Лазаревського О.М., 1902 (іст.) На пагорбі, недалеко від школи.

Лазаревський Олександр Матвійович [8(20).06.1834, с. Гирівка, (нині с. Шевченкове) – 31.03(13.04).1902, там же] – відомий український історик.

Народився у багатодітній родині службовця з дрібнопомісних дворян. По закінченні історико-філологічного факультету Петербурзького університету служив у судових установах Полтави, Кременчука, Ніжина, Курська та Києва. Член науково-історичних товариств Петербурга, Києва, Чернігова.

Був основоположником такого напряму в українській історіографії, що спирався на достовірні історичні джерела, а не здогадки і домисли. Один з ініціаторів створення журналу «Київська старовина». Автор біля 450 статей і робіт з історії Лівобережної України 2-й пол. 17 та поч. 18 ст. Більше 200 збірників складає документальний матеріал, що є цінним і зараз. Найвідоміші праці: «Указатель источников для изучения Малоросийсского края» (1858), «Малороссийские посполитые крестьяне, 1648 – 1783 гг.», «Описание старой Малороссии», Т. 1 – 3 (1888, 1893, 1902), «Люди Старой Малороссии» (1882).

Був відданим і вірним другом Т.Шевченка, надавав йому матеріальну допомогу, тепло приймав Кобзаря у своєму маєтку у с. Гирівка. Це він разом з художником Г.Честяхівським супроводжував труну Шевченка з Петербурга у Канів. Помер у Києві, похований у тому ж році у родинному склепі у с. Шевченкове. На могилі встановлено мармурову надгробну плиту /1,8 х 0,75м/.

[Українська радянська енциклопедія. – К., 1981. – Т. 6. – С. 48 – 49; Малий словник історії України. – К., 1997. – С. 228; Марченко М. І. Видатний український історик Лазаревський О. М. / М. І. Марченко. – К., 1958; Видатні постаті в історії України IX – XIX ст. – К., 2002. – С. 309 – 312; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 463.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 530 – 531.