2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Вечерський

Миколаївська церква, 18 ст. (архіт.). Мурована безбанна церква загального типу стоїть на околиці містечка на кладовищі.

За своїми об’ємно-просторовими параметрами вона є спорудою рядової забудови й не відіграє важливої композиційної ролі. Територія оточена огорожею на цегляній основі з кованою залізною граткою.

Це рештки великого храму 18 ст., що був мурованим, хрещатим, п’ятидільним, однобанним. Його було споруджено протягом 1780 – 87 рр. Він мав великий гранчастий центральний компартимент (у плані – квадрат зі зрізаними кутами), до якого прилягали низенькі п’ятистінні рамена, з яких західне було значно видовженим. Вівтар мав складний напіввальмовий дах, північне й південне рамена – гранчасті стіжкові дахи пластичної форми. Центральний восьмерик був високим, двосвітним і ніс дуже масивну гранчасту баню параболічних обрисів зі світловим ліхтарем. Архітектурні форми були витримані в стилістиці пізнього бароко, з застосуванням рустових пілястр, надвіконних сандриків з мотивом «путті» тощо.

У 1822 до західного рамена прибудували струнку триярусну чотиригранну дзвіницю, увінчану плескатою банею зі шпилем на циліндричному під баннику. 1861 у південно-західному куті між раменами добудували прямокутну в плані теплу церкву – загального типу, з двосхилим дахом. У 1902 об’єм теплої церкви продовжили на захід і влаштували перед входом до неї колонний ганок.

У 1920-х рр. спершу дзвіницю, а потім первісний об’єм церкви повністю зруйнували, залишивши тільки об’єм теплої церкви 1861 – 1902. Теперішній вівтар теплої церкви є єдиним збереженим фрагментом храму 1780 – 87 рр., а саме – його південним раменом.

Зараз церква прямокутна в плані, з гранчастим вівтарем, двома прямокутними притворами-ганками перед західним і північним входами та прямокутною в плані ризницею, прибудованою до вівтаря з північного боку. Церква перекрита плескатим коробовим склепінням. Має щипцевий дах по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. На західному фасаді – масивний трикутний фронтон з круглою нішею в тимпані, де встановлено образ св. Миколи. Прямокутні вікна мають лучкові перемички. Стіни членують рустовані лопатки й увінчує оригінальної форми антаблемент. Іконостас церкви датується 2-ою пол. 20 ст., малювання в інтер’єрі – 1989. Зовні цегляні стіни потиньковані й побілені.

Пам’ятка виявлена, досліджена та атрибутована В.Вечерським у 1990, проте не поставлена на державний облік і не внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

[Державний архів Чернігівської області, ф. 179, оп. 31, спр. 107; Вечерський В. В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України / В. В. Вечерський. – К., 2002. – С. 345-346; Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии / А. Корноухов // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. Вып.7. – Чернигов, 1906 – 1908. Приложение. – С. 23-27.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1134 – 1135.