2017 р. Звід пам’яток України

Юрій Моргунов, Євген Осадчий, Олексій Коротя

Городище багатошарове (археол.). Розташоване в історичній частині міста, обмежене зі сходу схилом правого корінного берега р. Сула, та яром. Висота над рівнем заплави становить 40 м.

У різні роки досліджувалося М.Макаренком, І.Ляпушкіним, О.Сухобоковим, В.Приймаком. У 2009 обстежене Є. Осадчим.

Городище виникло у 9 ст. У 10 – 13 ст. на місці роменського укріплення виникло данньоруське літописне місто Ромен. З напільного боку городище укріплене ровом шириною 15 – 17 м, від якого на даний час залишилася широка западина глибиною до 1,0 м та валом, який зберігся у північно-західному куті городища. Ширина збереженого валу – 20 – 22 м, висота – ,2 – 1,4 м. Західний схил городища не має слідів штучного підрізання.

Тут природна крутизна схилу не потребувала ескарпування. Східна частина практично не збереглася. Пізніша забудова привела до того, що схил було спотворено чотирма терасами. Розміри городища – 200 х 80 – 100 м.

Потужність культурного шару коливається від 1,0 до 1,5 м. З території городища походять фрагменти ліпного посуду роменської культури, гочарного давньоруського та козацького 17 – 18 ст.

[Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Сумської обл. у 2009 р. / В. В. Приймак, О. В. Коротя, Є. М. Осадчий // Архів ІА НАНУ.]

Городище багатошарове (археол.). Центр міста, Комсомольський пров., урочища Підгородок і Замок.

Городище роменської культури, дитинець літописного міста Ромен, фортеця Ромни, прикордонний острог Речі Посполитої, сотенне місто Лубенського (згодом Миргородського) козацького полку. Розташоване у м. Ромни між бульваром Шевченка, Базарною площею та заплавою р. Сула. Займає мис, утворений заплавою р. Сула та яром. Висота над рівнем заплави становить 38 – 42 м.

Описане О.Шафонським. Обстежувалося М.Макаренома, І.Ляпушкіним, Ю.Моргуновим, О.Сухобоковим. Археологічні розвідки Є.Осадчого.

Городище полігональне. Складається з Великого острогу розмірами 750 х 650 м та Малого острогу розмірами 200 х 80 – 100 м. З напільного боку Замок був укріплений ровом шириною 15 – 17 м і глибиною 1,0 м та валом, який зберігся у північно-західному куті городища. Ширина збереженого валу – 20 – 22 м, висота – 1,2 – 1,4 м. Західний схил городища не має слідів штучного підрізання. Тут природна крутизна схилу не потребувала ескарпування. На вершині старого валу було поставлено дерев’яну стіну. По центру валу зроблено в’їзд. Його захищала проїзна башта. По периметру замок був обнесений дерев’яною стіною з наріжними баштами. Одна з башт розташовувалася на стрілці мису, чотири – у північно-східному та північно-західному наріжних частинах острогу. Четверта башта – проїзна – розташовувалася в центрі валу роменськодавньоруського часу. Великий острог знаходиться з напільного, північного, боку замку.

Його розміри – 750 х 650 м. Укріплення Великого острогу складаються з рову та дерев’яної стіни, що проходять від схилу правого берега р. Ромен до яру правого берега р. Сула. При обстеженні східної частини Великого острогу були виявлені ронделі. Розміри ронделів коливаються від 5,0 до 7,0 м. За даними планів 1650 та 1802 рр. з північного боку фортечний мур має три ронделі – два кутових та один у центрі. Там розташований один з в’їздів до фортеці. Тут розташовувалася одна з проїзних башт. По кутах фортеці розташовувалися глухі башти. З південного та східного боків стіна проходить краєм схилу. Тут ронделі було збудовано на мисоподібних виступах корінного берега. На них також стояли глухі башти. На плані В. Ляскоронського зі східного та західного боку знаходився вал. Він розділяв великий острог та посад. Рештки валу було знесено у сер. 20 ст. З південного боку було влаштовано ще один в’їзд до фортеці. Він проходить від переправи через р. Сула каньйоном, який прорізує корінний берег. Тут стояла проїзна башта, яка з західного боку була з’єднана з укріпленнями замку, а зі східного – з укріпленнями посаду. Городище засноване у 9 – 11 ст., перебудовувалося у 11 – 13 ст., 1- ші рр. 17 ст., 18 ст.

[Ляскоронский В. Городища, курганы длинные (змиевы) валы в бассейне Сулы / B. Ляскоронский // Труды XI АС. – Т. 1. – М., 1901. – С. 404 – 457; Моргунов Ю. Ю. Древнерусские памятники поречья Сулы / Ю. Ю. Моргунов. – Курск, 1996. – С. 53 – 54; Осадчий Є. М. Пам’ятки військової історії Слобожанщини XVII ст. – Суми, 2011. – С. 195 – 196.]

Городище багатошарове (археол.). Південно-східна околиця міста, урочище Монастирище, за 20 м на північний схід від 3-го Радянського провулку, буд. 41. Низький мис першої надзаплавної тераси правого берега р. Ромен, біля місця її впадіння в р. Сула.

Досліджувалося М.Макаренком у 1901. У середині 80-х рр. 20 ст. на городищі проводилися розкопки О.Сухобоковим. У 2010 обстежене Є.Осадчим та О.Коротею.

Висота над рівнем заплави становить 4,0 – 6,0 м. Городище овальної форми, з півночі, півдня та сходу обмежене заболоченою заплавою р. Ромен. Із західного боку городище укріплене серпоподібними ровом та валом. Ширина рову коливається від 8,0 до 10 м, глибина – 1,5 м. Ширина валу – 8,0 – 9,0 м, висота – 2,0 м. Потужність культурного шару коливається від 0,7 до 1,0 м. З городища походять матеріали епохи бронзи, роменської культури та 17 ст.

[Літератури не виявлено.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1044 – 1045.