2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква св.Миколи

Церква розташована на рівному відкритому місці в центральній частині селища. Завдяки своїм розмірам та виразному силуетові відіграє роль домінанти в просторовій організації навколишньої забудови. Зведення будівлі (1885 р.) припало на період чи не найбільшого розквіту церковного будівництва в західних, гірських районах Буковини (2-а половина XIX ст.). Це проявилося насамперед у формуванні та масовому поширенні тут тридільних триверхих дерев’яних храмів, найкращі особливості яких і відбиває архітектура Миколаївської церкви.

Композиційну основу пам’ятки становлять три рівноширокі, послідовно розташовані по осі захід – схід зруби – прямокутного, витягнутого в поздовжньому напрямку бабинця, квадратної в плані нави та гранчастого вівтаря. Ці три приміщення перекриті ідентичними за структурою та конструктивним вирішенням верхами, причому центральний з них дещо вищий і стрункіший за бічні.

Композиційному виділенню нави значною мірою сприяє влаштування з її південного і північного боків додаткових бічних притворів пластичної гранчастої форми. Посилення поперечної осі храму в його об’ємній композиції послідовно продовжується і в інтер’єрі пам’ятки. Бічні притвори утворюють з навою єдиний, ефектно розкритий угору й добре освітлений центральний простір. Вишукані пропорції та тонке моделювання форми в архітектурі Миколаївської церкви перетворюють її на один з найкращих зразків традиційного церковного будівництва Буковини 2-ї половини XIX ст.

В. Т. Завада

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 284 – 285.