Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква Покрова богородиці

Мурована церква зведена замість дерев’яної у 1903-1907 рр. за проектом архітектора В.Покровського коштом власників маєтку братів В. і Л.Голубевих. Мозаїчні композиції на фасадах “Покров Богородиці” і “Спас Нерукотворний” за ескізами М.Реріха виконав мозаїст В.Фролов. Фрески в інтер’єрі за ескізами М.Реріха виконав В.Пермінов. Церкву освячено 24 серпня 1907 р. Реставровано в 1987-1988 рр. (автор проекту – І.Малакова).

Будівля розташована на рівнинній місцевості в центрі села і є його головною домінантою. Одночасно з церквою зведено будинок священика та огорожу з брамою. Церква є тринавовою баневою базилікою з виділеним трансептом і дзвіницею над нартексом. З півдня до неї прилягає увінчана банею каплиця. Споруда вирішена у формах ретроспективного модерну з переважанням романської та неоросійської стилістики: застосовано аркові вікна з брівками, перспективні портали, багатолопатеві ніші, поребрики, бігунці, аркатуру. Активну роль у декорі екстер’єру відіграють стилізовані написи, виконані слов’янською в’яззю й напівуставом. За стилістикою й характером архітектурних форм споруда не має нічого спільного з автохтонними будівельними традиціями і є чужорідним об’єктом у середовищі.

В інтер’єрі збереглися малювання апсиди, попружної арки та двох східних пілонів, а також лави, сходи на хори та інші елементи декору.

Церква мурована з жовтої цегли на цементному розчині під розшивку, зовні не потинькована. В оздобленні фасадів застосовано поліхромну кераміку й мармур. Стіни всередині приміщень потиньковані й побілені. Дахи та бані укриті покрівельною сталлю по дерев’яних кроквах і металевих кружалах.

Пам’ятка є унікальною за планово-просторовим типом і за ступенем збереженості мозаїк видатного митця М.Реріха.

В.В.Вечерський

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 131.