Пам’ятник Бересту О.П.

Наталія Калюжна, Віра Павленко

Пам’ятник Бересту О.П., 2005 (іст., мист.). На перехресті вулиць Жовтневої і Червоноармійської. Виготвлений колективом полтавських майстрів. Розміри: вис. скульптури – 1,85 м, постаменту – 2,5 м.

Берест Олексій Прокопович [9.03.1921, с. Горяйстівка Охтирський р-н. – 3.11.1970, Ростовська обл. (Російська Федерація)] – Герой України (6.05.2005, посмертно).

Закінчив курси механізаторів при Чупахівській МТС. Працював трактористом. У 1939 призваний до лав Червоної Армії. Учасник радянсько-фінської та Великої Вітчизняної воєн. У 1944 закінчив Ленінградське (нині Санкт-Петербурзьке, Російська Федерація) військово-політичне училище ім. Ф.Енгельса. Воював у складі 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії 1-го Білоруського фронту. 30 квітня 1945 брав участь у встановленні Прапора Перемоги над Рейхстагом.

Після війни продовжив службу у групі радянських військ у Німеччині. Був парторгом дивізіону, секретарем партбюро окремого батальйону зв’язку 1-ї Ударної армії. З 1945 – заступник начальника підрозділу на Чорноморському флоті, 1948 – демобілізувався.

Працював заступником директора з політчастини Остров’янської, Куберляєвської МТС у Ростовській області (Російська Федерація). З 1954 працював на заводі «Ростсільмаш». Нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни I ст.

Трагічно загинув під колесами потяга, рятуючи дитину. У с. Горяйстівка, в приміщенні сталеплавильного цеху заводу «Ростсільмаш» встановлено меморіальні дошки О.Бересту. Одна з вулиць м. Охтирка носить його ім’я.

У 2005 встановлено пам’ятник. Напівпостать Героя, виготовлену із склопластика і пофарбовану під бронзу, встановлено на цегляному, облицьованому рустованою фасадною плиткою постаменті. Це надає фактурного контрасту гладкої та рустованої поверхонь. У верхній частині постаменту – ім’я та прізвище портретованого, виконані накладними літерами. Внизу зліва – гранітна дошка з анотацйним написом.

Зображено О.Береста у момент короткого перепочинку між боями. Жорстка фронтальність композиції урізноманітнена жанрово-сюжетними деталями: правою рукою, зігнутою в лікті під прямим кутом, тримає пілотку і, водночас, спирається на автомат; ліва рука опущена вниз. Він одягнений у військову гімнастерку з наглухо застебнутим коміром. На грудях – бойові нагороди. Реалістична портретна характеристика поєднується з помітним тяжіннм автора до монументалізації образу. Це позбавляє твір природної життєвості. Пам’ятник вирішено в масштабному співвідношенні із довколишньою забудовою.

[Мокренко М. С. Я прикрию!: Розповідь про лейтенанта О. П. Береста / М. С. Мокренко. – Х.: Прапор, 1989. – 140 с.; Гусєв К. Мій товариш Берест / К. Гусєв // Прапор Перемоги. – 1982. – 8 грудня; Бондаренко С. Флаг над Рейхстагом / С. Бондаренко // Киевские ведомости. – 2000. – 29 мая. – С. 17; Мотренко М. Його прапор над Рейхстагом / М. Мотренко // Урядовий кур’єр. – 2000. – 6 травня. – С. 3; Кудінов В. Герой без Золотої Зірки : Правда про те, як 30 квітня 1945 року встановили прапор на Рейхстазі / В. Кудінов // Голос України. – 2004. – 8 травня. – С. 4; Шпак В. Калиновий прапор над Рейхстагом / В. Шпак // Урядовий кур’єр. – 2005. – 12 травня. – С. 7.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 863 – 864.