2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква св.Василія

Палацова церква князя Рюрика Ростиславовича (у хрещенні – Василій) побудована ним у його феодальному володінні – м.Овручі, значному економічному центрі Київської землі, наприкінці XII ст. Це підтверджує графіті з датою “1192”. Мурований храм звели на місці дерев’яного київські майстри під керівництвом, можливо, Петра Милоніга – придворного зодчого князя. Церква неодноразово зазнавала руйнувань, востаннє – від військ литовського князя Гедиміна 1321 р. Це була помста городянам за стійку оборону міста. Серед полишених руїн у XVI ст. була побудована дерев’яна церква. Після пожежі цієї церкви зведено нову, розібрану в 1734 р. за ветхістю. У 1842 р. внаслідок руйнування склепінь від усієї споруди лишилося три апсиди та частина північної стіни з аркою (в апсидах та арцабах вікон ще зберігався первісний тиньк). У 1876 р. біля північної стіни зведено каплицю (розібрана в 1900-х роках).

Храм у нинішньому вигляді відновлено в 1907-1909 рр. за проектом О.Щусєва та П.Покришкіна (виконавці робіт – архітектори О.Веснін та В.Максимов).

Церква виконана в первісних формах за винятком верху, характер якого не має документального підтвердження. Всі надійні за міцністю частини мурів були введені в нові стіни без змін. Вхід у південній стіні відновлено за взірцем такого самого в північній стіні, що частково зберігся. Наново викладено кручені сходи на хори у вежах. Замість первісних дерев’яних встановлено залізні пов’язі, які для імітації зашиті дошками. Баня, дві вежі, апсиди та дахи нині вкриті міддю. Металеві вироби виготовлено за старими взірцями, як і цеглу, випалену на місцевому заводі.

Нині Василівська церква – невеликий чотиристовпний хрещато-баневий триапсидний храм з розсунутими підкупольними стовпами, однією банею та вежоподібним вирішенням інтер’єру. З західного боку до церкви прилягають дві круглі вежі, появу яких можна вважати впливом архітектури собору св. Софії в Києві. В північній та південній стінах влаштовано галереї оборонного призначення, аналогічно Борисоглібській церкві у м. Гродно. Сучасний верх будівлі виконаний у традиційних для середини XII ст. формах хрещато-баневих храмів з пониженими попружними арками, хоча вірогіднішою є первісна складна конструкція з триступінчастих склепінь на зразок П’ятницької церкви у Чернігові, з динамічнішою пірамідальною композицією.

В архітектурі храму репрезентовано новий стиль, започаткований на Наддніпрянщині в кінці XII ст., основною прикметою якого були профільовані пілястри, що повсюдно витіснили важкі романські півколони попередньої доби Тому фасади веж Василівської церкви розчленовано профільованими пучковими пілястрами, а стіни – пілястрами складного профілю.

Привертає увагу інкрустація зовнішніх площин стін утопленими в цегляне мурування та відшліфованими ззовні камінцями.

В інтер’єрі збереглися фрагменти фресок з залишками позолоти. У 1910-1911 рр. стіни були розмальовані в техніці “кейм” художником О.Блазновим за взірцем фресок у Спасо-Нередицькому храмі Новгорода. Одна з композицій належить художнику Д.Стеллецькому.

1909 р. на південний схід від церкви споруджено муровані келії жіночого Василіївського монастиря у формах псковської архітектури (архітектор – В.Максимов).

Є.В.Тиманович

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 105 – 106.