1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Миколи, збудована в 1799 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. ХХХІ, XXXII;

Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. V, стор. 53]

Пам’ятка в плані п’ятизрубна, хрещата, одноверха. Всі зруби гранчасті.

Церква Миколи у Червоному Осколі збудована з пиляних дубових брусів товщиною 15 і шириною близько 30 см, дуже добре пригнаних один до другого. Зруб стоїть на цегляному підмурку.

За зовнішнім виглядом вона найбільше нагадує церкву Михайла у Верхньому Бишкині. Дуже близькі у обох цих пам’яток також структура зрубів стін і верхів центральної дільниці та рукавів. Різняться ці пам’ятки тим, що в церкві у Верхньому Бишкині внутрішній об’єм закінчується вгорі пірамідальним заломом, якому зовні відповідає глухий ліхтар, а в церкві у Червоному Осколі на місці пірамідального залому – призматичний восьмигранний світловий восьмеричок. Отже, церква Миколи у Червоному Осколі має чотири світлові восьмерики.

Чотири восьмерики має ще центральний верх церкви Михайла у Осиновому, але тут верхній восьмерик глухий. На Правобережжі чотири восьмерики має центральний верх церкви Михайла у Волоському, але з них світлові тільки два, а два верхні – глухі [Павлуцкий Г. Древности Украины. Киев, 1905, стор. 56]. В бойківських церквах XVIII ст. восьмериків теж не більше чотирьох (в будовах XIX-XX ст. число восьмериків іноді досягає п’яти, наприклад, в церкві в Розлучі [Драган М. Українські деревляні церкви. Ч. I, II, Львів, 1937, рис. 45 і 181], збудованій в 1876 р.), але вони всі глухі, як у Кривцях, урочищі с. Орлик [Драган М. Українські деревляні церкви. Ч. I, II, Львів, 1937, рис. 95], або ж лише в одному восьмерику прорізано два маленьких віконечка, як у Росохачі, Висоцько-Нижньому [Драган М. Українські деревляні церкви. Ч. I, II, Львів, 1937, рис. 44, 45, 203, 204]. До того ж восьмерики бойківських церков дуже низькі – близько 1 м; навіть найвищі з них мають висоту не більше як 1,5 м. Всередині верхи захаращені безліччю сволоків, тому їх участь у розгортанні внутрішнього об’єму будови дуже обмежена. Вони скоріше відіграють допоміжну конструктивну роль каркаса, на який надягають зовнішнє оформлення верху церкви.

Багатоярусність слобожанських і бойківських церков – конструктивно і за архітектурно-художньою функцією – явища різного порядку.

Багатоярусність таких церков, як церква Миколи у Червоному Осколі – продукт місцевої, слобожанської творчості, що виникла і виросла на грунті місцевих традицій і тенденцій.

Характерною рисою зовнішнього вигляду церкви є те, що у трьох нижніх восьмериків ширина значно (мало не на половину) перевершує їх висоту. Навіть ширина кожної основної грані цих восьмериків більша за висоту. Дахи на заломах зрубу стін перших двох восьмериків невисокі, складаються з коротких плоских граней; такі ж прості прямі дахи рукавів. Дахи третього і четвертого восьмериків також короткі, але вони мають легкохвилястий профіль. Маса корпусу будови витримана у стриманих пропорціях. Верх будови високий, але він складається з низьких заломів та широких восьмериків. В спокійному розміреному ритмі маси восьмериків зменшуються в процесі розгортання об’єму будівлі знизу вверх. Цей спокійний ритм підтримує і система розташування вікон.

Всередині зруб стін бабинця виглядає струнким, а верх його порівняно з висотою стін здається заниженим. Конструкція і архітектурна форма верху бабинця така сама, як і у інших церков майстрів лиманської школи, з невеликою відміною: верхівку двосхилого намету зрізано, і тут утворилася вузенька стеля. Конструкція верхів бокових рукавів і вівтаря така сама, як і у бабинці, лише у вівтарі стеля ширша, ніж у інших рукавах.

Вінці зрубів стін бабинця і центра сполучаються замком без остатку, отже, зруб стін бабинця відкривається до центра на повну свою ширину і аж під саму стелю, тобто і на повну свою висоту. З бабинця відкривається центральна дільниця і частково обидва бокові рукави, бо вони відкриваються до центра такими ж просвітами, як і бабинець.

Простора центральна дільниця тісно пов’язана з обома рукавами і виглядає, як розгорнута в напрямку південь-північ зала – широка і значної висоти в стінах.

Вівтар, на відміну від бабинця, до центра відкривається невисоким, на половину висоти зрубу, просвітом.

Найбільше уваги майстер приділив центральній дільниці. В плані вона має форму чотирикутника з відрізаними кутами. Таку форму зберігають перший і другий восьмерики, третій наближається до рівностороннього в плані восьмикутника, а четвертий – уже дійсно рівносторонній восьмикутник. В стінах центральний зруб – високий, спокійно-струнких пропорцій, тенденцій до напруженої витягнутості вверх не виявляє. Окрасу інтер’єра становлять три просвіти до рукавів, оздоблені з боків волютами, а внизу – виступами зрубу (боками стасидій), оформленими у вигляді коника, сполученого з волютою. Спочатку просвіти двічі стягувались брусами: на середині висоти та на 2/3 висоти його, де просвіт ставав вужчим і набирав форми профільованого півкола, закінченого внизу з боків волютами. Темні силуети цих півкіл ефектно вимальовуються на тлі верхів рукавів. Пізніш бруси на середині висоти просвітів були випиляні.

Зруб центральної дільниці від підлоги аж до самого верху виконано бездоганно.

Компоненти об’єму дуже високого верху розгортаються плавно, в спокійному, дійсно величавому ритмі. Важлива роль просторових акцентів належить ригелям, що позначають границю між зрубаж стін і першим заломом, між першим восьмериком і другим заломом фіксують лінію переходу другого восьмерика у третій залом. Лицева сторона ригелів профільована (поличка, піввалок, поличка) і прикрашена різьбленням (сухарики та вервечка). Ригелі лежать на відстані 30- 25 см від стіни і сполучаються з зрубом замками, врубаними в кутах, та тиблями в інтервалах між замками. Ошатності, якої надавали інтер’єру ригелі, здалося майстрові замало, і він заклав в основу кожної грані першого і другого восьмериків бруси, профільовані і помережані сухариками. Додамо, що такими ж сухариками оздоблено і зовнішні карнизи.

У зовнішньому вигляді верху церкви перевагу над заломами мають маси восьмериків, а у восьмериках переважають поземні розміри над висотними. Всередині, навпаки, домінуюча роль належить граням заломів. Чітко виявлені у ракурсах грані восьмериків разом з трапецієвидними за формою гранями заломів створюють могутній потік ліній, що, ламаючись, зближуються між собою і примушують глядача переводити погляд з одної грані на другу, вищу, аж до зеніта будови. Висота наростає одночасно зі звуженням об’ємів. Чіткі просторові орієнтири у вигляді мережаних брусів та ригелів складають ритмічний кістяк просторової композиції внутрішнього об’єму.

Якщо в церкві Черкаського Бишкина традиційні народні форми набули легкого забарвлення в характері рококо, то в церкві Миколи в Червоному Осколі такі її риси, як верхні частини просвітів з центральної дільниці до рукавів у формі півкола, як перевага у восьмериках ширини над висотою, як стримано-величавий ритм у розгортанні об’єму будови, показують, що майстер нашої пам’ятки не залишився осторонь пануючих в ті часи в архітектурі ідей класицизму. Майстер повною мірою зберіг своє національне обличчя і з великим тактом збагатив арсенал своїх творчих засобів провідними ідеями класичного монументального будівництва Західної Європи і Росії.

Вихідний розмір в побудові плану церкви – довжина центральної дільниці. План центральної дільниці – восьмикутник (квадрат з обсіченими кутами). Бабинець, вівтар, південний і північний рукави в плані – шестигранники (квадрати з відсіченими зовнішніми кутами). Довжина рукавів визначається тим, що разом з половиною довжини центральної дільниці дорівнює діагоналі половини квадрата центральної дільниці.

Грані центральної дільниці, орієнтовані по сторонах світу, дорівнюють 3/4 довжини чи ширини плану дільниці. Південна й північна грані вівтаря, бабинця та відповідні грані південного й північного рукавів дорівнюють половині ширини центра, а східна грань вівтаря і відповідна грані останніх рукавів – половині відстані між східним кінцем північної грані і західним кінцем південної грані плану вівтаря. Отже, план будови вписується в квадрат. Розміри зрубів стін, восьмериків і заломів визначаються розмірами плану.

Висота зрубу стін центральної дільниці менша за довжину плану дільниці, вона на товщину 2 брусів коротша від довжини плану дільниці і дорівнює висоті трикутника з основою, що дорівнює довжині західної грані плану центра, і боками, що дорівнюють повній довжині плану тої ж дільниці.

Висота першого залому разом з висотою зрубу стін дорівнює подвоєній довжині плану бабинця. Довжина і ширина першого восьмерика дорівнюють половині діагоналі квадрата, в який вписується план центра, а його висота разом з висотою першого залому дорівнює довжині плану бабинця.

Висота другого залому, першого восьмерика і першого залому разом дорівнює повній довжині першого восьмерика.

Довжина й ширина другого восьмерика становлять половину довжини плану центра, а висота – половину довжини плану вівтаря, або півсуму висоти першого залому і першого восьмерика. Висота центральної дільниці до початку третього залому дорівнює подвоєній довжині плану центра.

Висота верху, починаючи з першого восьмерика і кінчаючи третім заломом, дорівнює висоті зрубу стін центральної дільниці. Довжина і ширина третього восьмерика дорівнюють висоті другого восьмерика, а висота його разом з третім заломом, дорівнює довжині третього восьмерика.

Висота четвертого залому і третього восьмерика разом дорівнює довжині третього восьмерика.

Довжина і ширина четвертого восьмерика дорівнюють половині довжини її ширини третього восьмерика; висота четвертого восьмерика дорівнює висоті третього залому.

Висота верху центральної дільниці дорівнює сумі довжини плану центра і бабинця. Внутрішня висота тої ж дільниці дорівнює сумі подвоєної довжини плану центра і довжини плану бабинця.

Висота зрубу стін вівтаря, бабинця, південного й північного рукава дорівнює половині діагоналі квадрата, в який вписується восьмигранник центра; внутрішня висота цих дільниць разом з верхом їх дорівнює полуторній ширині плану вівтаря.

Грані всіх заломів центрального верху похилені під одним кутом 55°, але довжина граней від верхнього вінця одного восьмерика до нижнього вінця вищого восьмерика різна, тоді як у церкві у Верхньому Бишкині грані всіх заломів мають однакову довжину, але заломлені вони під різними кутами.

Вікна в зрубі стін вівтаря закладено на висоті, що дорівнює діагоналі південної половини вівтаря. Вікна в західних гранях південного й північного рукавів і в південній грані бабинця закладено на висоті, що дорівнює половині довжини південної грані плану дільниці. Вікна в першому восьмерику закладено на висоті подвоєної довжини плану вівтаря над підлогою і на висоті 1/4 довжини зрубу дільниці (вгорі) над верхнім вінцем зрубу стін дільниці. В другому восьмерику вікна закладено над верхнім вінцем першого восьмерика на висоті, що дорівнює половині висоти першого восьмерика. Вікна в третьому восьмерику над верхнім вінцем другого восьмерика закладено на висоті, що дорівнює половині довжини третього восьмерика. Вікна в четвертому восьмерику закладено над верхнім вінцем третього восьмерика на висоті, що дорівнює довжині грані четвертого залому (взятій від верхнього вінця третього восьмерика до нижнього вінця четвертого восьмерика).

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 126 – 131]