Об’єкти та пам’ятки природи

Н. О. Смоляр, О. В. Халимон

Серед об’єктів природи та історико-культурної спадщини Карлівщини помітне місце посідають природно-заповідні пам’ятки. Їх у складі природно-заповідної мережі вісім, і всі вони мають статус місцевого значення. За категоріями – це шість заказників і дві пам’ятки природи.

Історія заповідної справи на Карлівщині починається зі створення в околицях с. Лип’янка в 1922 р. Карлівського степового заповідника. 200 десятин (218 га) цілинного степу, що знаходились у віданні Карлівського цукрового комбінату, були передані Всеукраїнській академії наук (Всеукраїнська академія наук), тому заповідник отримав назву «Академічний степ». На жаль, Всеукраїнська академія наук практично не охороняла заповідну територію, тож поступово місцеві господарі самовільно розорали її частину. У березні 1929 р. відбулася передача Лип’янківського степу Полтавському державному музею ім. В. Г. Короленка (зараз – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського) і Полтавській Спілці мисливців для посилення охоронного режиму. У сер. 30-х рр. ХХ ст. Академія Наук відмовилась від свого заповідного об’єкту. Згідно постанови РНК УРСР від 28 грудня 1935 р. він був переданий колгоспу «Червоний Борець». Останній розорав майже половину заповідної території. 23 лютого 1937 р. залишки заповідника поновили рішенням Харківського облвиконкому як об’єкт місцевого значення. До нашого часу від заповідника залишилась незначна частина, що не знала розорення, площею 33,6 га і на сьогодні взята під охорону.

Створення мережі природно-заповідних територій та об’єктів Карлівського району припадає на етап оптимізації природно-заповідної мережі Полтавської області у 1993–1995 рр., результатом чого стало збільшення площі природно-заповідного фонду й підвищення майже в 10 разів показника заповідності. Комплексними експедиціями в цей період була охоплена вся територія Карлівщини: виявлені добре збережені місцевості з природним та напівприродним рослинним світом, багатим тваринним населенням. Основна увага зосереджувалася на місцезнаходженнях рідкісних видів рослин і тварин, із наступним обгрунтуванням доцільності їх збереження шляхом заповідання.

У складі дослідників цього етапу працювали викладачі й студенти природничого факультету Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка – кандидат біологічних наук, доцентка, докторантка Інституту ботаніки НАН України Олена Байрак (1957–2018), аспірантка Наталія Стецюк, студентка Ірина Коротченко в співпраці із представниками місцевої влади, екологічної служби та вчителями біології кол. Карлівського району під керівництвом доктора біологічних наук, професора, завідувачки Міжвідомчої лабораторії основ заповідної справи України Мінекології та Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного Тетяни Леонідівни Андрієнко (1938–2016) [204].

Пізніше до моніторингу біорізноманіття ключових природно-заповідних об’єктів Карлівщини долучилися викладачі й студенти кафедри екології та охорони довкілля Полтавського педагогічного університету імені В. Г. Короленка [205], результати чого лягли в основу підготовлених ними магістерських робіт [206]. Саме в цей період було створено шість із восьми об’єктів природно-заповідного фонду – ландшафтні та ботанічні заказники й комплексна пам’ятка природи [207].

Об’єкти сучасної природно-заповідної мережі Карлівщини з’явилися в 1993 р. Одним із перших – ландшафтний заказник «Олегова балка» [208]. Степову балку з добре збереженим біорізноманіттям, у складі якого зростали степові раритети, виявила вчителька біології Халтуринської (нині Мартинівської) середньої школи Н. М. Сенька. Вона ж і зініціювала комплексне обстеження цієї балки членами наукової експедиції, які підготували обгрунтування доцільності створення ландшафтного заказника на площі 52,7 га, що на межі з Харківською обл.

За тим же рішенням Полтавської обласної ради від 20.12.1993 р. «Про затвердження додаткового переліку заповідних територій та об’єктів області» на площі 81,7 га оголошено створення ботанічного заказника «Климівський» в околицях с. Климівки, на правобережних схилах корінного берега р. Орчика, місцини зі степовою рослинністю й осередку збереження генофонду рідкісних видів рослин та їх біотопів [209]. Територія заказника обстежувалася ботаніками Тетяною Андрієнко, Оленою Байрак, Іриною Коротченко, а пізніше – Наталією Смоляр (2008, 2013 рр.) й орнітологом Миколою Слюсарем.

Тоді ж природно-заповідна мережа Карлівщини поповнилася ще одним об’єктом, що має надзвичайну природоохоронну цінність – це комплексна пам’ятка природи «Академія» на околиці с. Лип’янка загальною площею 33,6 га [210]. Метою її створення було збереження ділянки неораного степового вододілу із лучно-степовою рослинністю та рідкісними степовими видами флори (шафраном сітчастим, горицвітом весняним, караганою кущовою та рядом інших) і фітоценозами (ковиловими угрупованнями, включеними до Зеленої книги України). Ця ділянка залишається єдиним останцем плакорного лучного степу, який є зональним для регіону та рештками колишнього (до поч. XXI ст.) природного заповідника [211]. Комплексно об’єкт обстежувався в 1993 р. Оленою Байрак, Іриною Коротченко у період створення. Пізніше, в 2008 р. біорізноманіття «Академії» досліджували Наталія Смоляр та Микола Слюсар. У 2010 р. цей природно-заповідний об’єкт відвідувався викладачами Полтавського педуніверситету Наталією Смоляр та кандидатом географічних наук Леонідом Булавою з метою пошуку й дослідження цілинних степових ділянок колишнього природного заповідника «Академічний степ» та, так званого, Розумівського степу на Карлівщині.

У 1995 р. рішенням Полтавської обласної ради від 28.02.1995 р. «Про затвердження додаткового переліку заповідних територій та об’єктів області» на площі 415,0 га створено ландшафтний заказник «Климівський», із метою збереження заплавних природних комплексів на правому березі р. Орчика, де чергуються кленово-дубово-соснові насадження із заболоченими ділянками з різноманітним рослинним і тваринним світом, у складі яких наявні рідкісні види (видра річкова, борсук та ін.) [212]. Цей об’єкт знаходиться у віданні Державного підприємства «Новосанжарське лісове господарство» на території Карлівського лісництва (квартали 33–49).

Цим же рішенням на Карлівщині створено ще один лісовий об’єкт – ландшафтний заказник «Красноперівка» в околицях м. Карлівки, який знаходиться у віданні того ж ДП «Новосанжарське лісове господарство» в межах Карлівського лісництва (квартали 14–23) на площі 317,0 га. Рослинний покрив урочища Красноперівка, що зберегло прізвище першого власника цих земель за козацької епохи І. Красноперича, в основному представлений звичайнодубовими, в’язово-дубовими, в’язовими, біловербовими та білотополевими лісами, невеликі площі тут займають також штучні соснові й березові насадження, цінні в екологічному плані лучноболотяні й водні комплекси. Територія заказника досліджувалася учасниками комплексної експедиції (Оленою Байрак, Іриною Коротченко, 1994 р.), а також Наталією Смоляр і Миколою Слюсарем (2008 р.). У 2014 р. територію заказника в геоботанічному та флористичному відношенні обстежував Денис Давидов, співробітник Інституту ботаніки НАН України, який надав детальну ботанічну характеристику об’єкта в окремій публікації [213].

Ще один лісовий об’єкт оголошений цим же рішенням заповідним. Він знаходиться в околицях с. Варварівки. Це – ботанічний заказник «Капусник» на площі 301,0 га. Знаходиться у віданні ДП «Новосанжарське лісове господаство» в межах кварталів 1–7 Карлівського лісництва [214]. На території заказника охороняється біорізноманіття лісового масиву на терасі Орчика із угрупованнями ясенево-кленово-дубових лісів, різноманітною фауною та флорою, серед яких відзначені й рідкісні види.

У 2002 р. на Карлівщині створена ботанічна пам’ятка природи – «Дуби черешчаті», розташована в районі залізничної станції «Карлівка», з метою збереження групи (74 од.) вікових (близько 200 років) дерев дуба звичайного, що тривалий час вважалися парковим насадженням [215].

Останнім за часом у колишньому Карлівському районі створений ландшафтний заказник «Піщанка» в околицях с. Верхня Ланна. Він займає площу 26,0 га згідно з рішенням Полтавської обласної ради від 16.02.2018 р. [216] Основне його завдання – збереження унікальних ландшафтів розгалуженої балки із добре збереженою степовою рослинністю та багатою флорою, у складі якої – рідкісні види. Для рослинного покриву заказника характерне поєднання зональних лісових та лучно-степових, степових екосистем на схилах, а також водної, болотяної й лучної рослинності по днищу балки. Цю місцевість уперше в 2013 р. обстежила Ірина Кузьменко – магістрантка природничого факультету Полтавського педуніверситету, мешканка району. У своїй дипломній роботі вона навела характеристику біорізноманіття місцевості. А за результатами подальших моніторингових досліджень упродовж 2014–2017 рр. нею, вже вчителем біології Верхньоланнівської Загальноосвітня школа I-II ступенів, за участю Наталії Смоляр, було розроблене наукове обгрунтування доцільності охорони цієї ділянки долини малої річки в статусі ландшафтного заказника. Проте цей природно-заповідний об’єкт потребує розширення площі за рахунок ділянок балкової системи, що не були погоджені землекористувачами при створенні заказника.

У цілому, на території об’єктів природно-заповідного фонду мікрорегіону охороняється біорізноманіття зональних для Лівобережного Придніпров’я лучних степів – цінних місцезнаходжень рідкісних видів флори, зокрема й генофонду степових ефемероїдів, що включені до созологічних списків різних рангів. Незважаючи на те, що Карлівщина знаходиться на межі чи у степовій зоні, на території деяких природно-заповідних об’єктів охороняються й широколистянолісові масиви – діброви зі своїм збереженим біорізноманіттям і неморальним ядром видів флори та фауни. Одним із найцінніших об’єктів цієї локальної природно-заповідної мережі є комплексна пам’ятка природи «Академія».

Для території Карлівщини вже давно актуальним завданням є збільшення площі природно-заповідного фонду за рахунок заповідання цінних балкових систем, урочищ і долин малих степових річок. Нині проводяться роботи щодо розширення ландшафтного заказника «Піщанка» в межах Ланнівської територіальної громади за рахунок включення до нього двох прилеглих балок «Голубихи» та «Різнички». За такого підходу можливе збільшення площі заказника на 141,0 га та забезпечення охороною більшої кількості унікальних біотопів із їх біорізноманіттям [217]. Схили балки «Голубиха» приурочені до південно-західної та східної експозицій. На дні балки протікає струмок, тому на нижніх частинах схилів і по днищу формується лучна рослинність із чагарниками, адже ця балка межує з лісовим масивом. На схилах балки «Різничка» західної та східної експозицій навні фітоценози, подібні до таких у балці «Піщанка». Степові біотопи балок є місцезнаходженнями для 17 видів рідкісних судинних рослин, більшість із яких утворюють тут чисельні ценопопуляції.

Також на Карлівщині проєктується ландшафтний заказник «Федорівський», площею близько 140,0 га, південно-західна частина якого межуватиме із с. Федорівкою в адміністративних межах Ланнівської сільської громади. Місцевість охоплює ділянку долини малої річки Орчик із добре збереженим біорізноманіттям, у складі якої наявні созологічно цінні степові місцевості – осередки збереження генофонду рідкісних рослин. На цій території встановлено місцезнаходження дев’яти рідкісних видів рослин, із яких п’ять включено до Червоної книги України, чотири – до регіонального списку. Найбільші популяції утворює рідкісний степовий ефемероїд шафран сітчастий. Ініціатором створення цього об’єкту виступила Ланнівська сільська рада в особі голови Костянтина Удовіченка (педагога, освітянина) і Рудик Марини (начальника земельного відділу виконавчого комітету сільської ради). Жага цих людей зберегти клаптик долини р. Орчик із рідкісним крокусом заслуговує на повагу й є яскравим прикладом конкретних справ у збереженні природи рідного краю.

204 Науковий архів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. – Спр. 01-115. – Арк. 37–42 зв.

205 Кондратовець (Сенька) Є. О. Ландшафтний заказник «Олегова балка» як осередок збереження лучно-степової фіторізноманітності: магістерська робота. – Полтава: Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка ім. В. Г. Короленка, 2013 (рукопис) / Наук. кер. Смоляр Н. О., к.б.н., доцент, зав. каф. екології та охорони довкілля.

206 Кузьменко І. М. Созологічні аспекти збереження лучних степів на Карлівщині: магістерська робота. – Полтава: Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка ім. В. Г. Короленка, 2013 (рукопис) / Наук. кер. Смоляр Н. О., к.б.н., доцент, зав. каф. екології та охорони довкілля.

207 Природно-заповідний фонд Полтавської області: реєстр-довідник. – С. 50–51.

208 Науковий архів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. – Спр. 01-116. – Арк. 73.

209 Там само. – Арк. 74.

210 Там само. – Арк. 75.

211 Андрієнко Т. Л., Байрак О. М., Залудяк М. І. та ін. Заповідна краса Полтавщини. – С. 79.

212 Науковий архів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. – Спр. 01-116. – Арк. 88.

213 Давидов Д. А. Урочище «Красноперівка» – цінний природний масив на межі лісостепової і степової зон на Лівобережжі України / Д. А. Давидов // Природні та антропогенно трансформовані екосистеми прикордонних територій у постчорнобильський період: мат-ли міжнар. наук. конф. та міжнар. наук.-практ. студен. конф. «Структурнофункціональна організація природних і антропогенно трансформованих екосистем прикордонних територій»: зб. мат-лів, Чернігів, 9–11 жовтня 2014 р. – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014. – С. 18–20.

214 Науковий архів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. – Спр. 01-116. – Арк. 89.

215 Там само. – Арк. 109.

216 Там само. – Арк. 170.

217 Кузьменко І. М. Перспективи розширення території ландшафтного заказника «Піщанка» в околицях с. Верхня Ланна Полтавської області / І. М. Кузьменко // Екологія. Довкілля. Енергозбереження: зб. мат-лів ІІ міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 203-річчю Національного університету імені Юрія Кондратюка; Полтава, 2–3 грудня 2021 р. – Полтава: НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», 2021. – (Електронний зб. наук. пр. та мат-лів).

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Полтавська область. Карлівщина Карлівська, Ланнівська та Мартинівська територіальні громади). – К.: 2021 р., с. 46 – 53.