Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Адміральські Митки

27 серпень 2010 at 3:32 PM

Про загублене в подільських підгірках село Митки мені розказати нічого. Цікаве воно тим, що на пагорбі, у лісових хащах, які колись були парком, заховався майже казковий будинок із жовтої цегли. Палац адмірала Чихачова.

Микола Чихачов – адмірал російського морського флоту, керуючий морським міністерством, член Державної ради. Одним словом, «человек и пароход» (іменем адмірала дійсно названо пароплав). Народився він у Псковській губернії, там мав родове помістя, де його й було поховано в 1917-му році.

За своє довге життя Микола Матвійович пройшов шлях від гардемарина до адмірала. Плавав у східних морях, по Амуру, заснував першу російську фортецю на Сахаліні, був начальником морської оборони Одеси під час російсько-турецької війни.

Сучасники (Вітте, Врангель) залишили про нього переважно схвальні відгуки. На відміну від імператора, який у своєму щоденнику якось настукав от таке:

Зашел к д. Павлу, который был нездоров вчера. После чаю читал довольно неудачное опровержение Чихачева на дельную записку Кази о флоте, масса подтасовок и неизворотливых объяснений! Обедали впятером.

Одним словом, уявити цю людину в подільській глушині (а це і тоді була глушина) важкувато. Правда, за відомостями Блеки палац з парком адмірал будував не собі, а для доньки Софійки. Старожили стверджують, що навіть дерева було висаджено ім’ям коханої донечки – «СОНЯ».

Дружина народила адміралу дев’ятеро (!) дітей. Була серед них і донька Софія, народжена в 1868-му. Та все ж, яким боком занесло адмірала на Барщину?

Мені здається, я зрозумів яким. У 1862-76-му роках Чихачов очолює «Російське товариство пароплавства і торгівлі». Це була велика напівдержавна акціонерна компанія, такий собі Газпром на воді.

Новозбудована Одеська залізниця, частина якої проходила східним Поділлям, якийсь час керувалась цією компанією. Очевидно, що десь тоді директор і придивився собі земельки «на чорний день». На доказ того є факт, що в 1867 той самий Чихачов стає власником маєтку в Мурованих Курилівцях.

Можна запідозрити, що і Митки, до яких від Курилівців 30 км по прямій тоді ж стали належати запасливому контр-адміралу (до адмірала Чихачов дослужився в 1892-му). І якраз наступного року народилась Софійка.

Якийсь з подільських маєтків Чихачов відписав і своєму сину Дмитру. Принаймні у списку депутатів III Державної Думи від Подільської губернії фігурує Дмитро Миколайович Чихачов, націоналіст і камер-юнкер.

Що ж стосується Софії – то про її долю я нічого не знайшов. Тому процитую краще свідчення митківського старожила про долю палацу.

До війни тут теж була школа, в роки війни був госпіталь – війна палацу не зачепила. А от після війни прийшов з Бару наказ розібрати палац та матеріали перевезти до Бару для побудування бані. Все село, включаючи жінок, зібралося на захист свого скарбу. Зі «зброї» мали лише граблі та сапи. Але, як ми бачимо, відстояли – і «великі начальники» відстали від споруди.

Зараз у палаці загальноосвітня школа.

Вадим Войтик