2008 р. Долиною тихої Зубри
Олеся Пастернак
Дата: 26.12.2008
За кілька кілометрів від Львова можна знайти цікаві й корисні для здоров’я відпочинкові місця, й заодно дізнатися, в якому стані перебувають наші історичні й культурні пам’ятки. Подорожувати можна пішки, на конях, на велосипеді, скутері, джипі… У будь-якому разі – недорогий відпочинок, про який варто згадати в період економічних криз. Тож разом із краєзнавцем Миколою Майданським вирушаємо у подорож долиною річки Зубра…
Тут були замки і старовинні міста. Зубра бере свій початок в південних передмістях Львова – біля села Козельники та Сихова. Саме тут проходить Східноєвропейський вододіл. Колись Зубра справді була кришталево чистою, а її назва промовляє сама за себе: у цій місцевості водилися зубри. Назви інших навколольвівських сіл теж вказують на їх «лісове» походження: Вовків, Лисиничі, Сокільники, Козельники, Ведмежа…
«Пояснення тут досить просте: від Липник і аж до Дністра тягнуться великі масиви лісів. У давнину вони належали знатним власникам – князям, феодалам, монастирям і використовувались як мисливські угіддя, а тому досить добре збереглися, – розповідає краєзнавець Микола Майданський. – Тепер ці ліси входять до зеленої зони міста й забезпечують киснем Львів».
…З’їжджаємо у Липниках зі Стрийської траси і спускаємося в долину Зубри. Вікна нашого джипа починають «потіти» – вкриватися парою. «Тут, у долині річки, інша температура й вологість, – пояснює гід. – Долина Зубри напрочуд гарно збереглася. Вона оточена пагорбами, які на верхніх схилах вкриті лісом, а на нижніх з надр виходять вапняк, пісок, крейда – такі породи, на яких ростуть рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги. Такі схили і заплави річок треба оберігати – не розорювати, не забудовувати».
Проїжджаємо Загір’я, Вовків і робимо першу зупинку у Милятичах – на невеликому пагорбі біля школи. На перший погляд, нічого особливого в селі нема. «А саме тут був колись давньоруський замок, один із тих, якими так славився наш край у давнину, – розповідає Микола Майданський. – Характерною особливістю цих замків були невеликі розміри, тому вони й не збереглися. Основним елементом оборони була заплавна долина, яку доповнювали греблі, утворювалось непрохідне болото, через яке ворог не міг пройти».
Зберігся закинутий парк зі старовинними деревами, цитадель. Колишній палац, який датують кінцем ХVІІІ – початком ХІХ ст., в радянські часи і ще донедавна використовували як клуб. Зараз ця будівля розвалюється: кілька років тому буря знесла дах. Всередині – купи сміття. Неподалік цієї палацової споруди просто неба лежать напівзнищені і вже вкриті мохом барокові статуї. Одна з них – Діана, адже чітко простежуються мисливські атрибути: песик, мисливські паски, елементи кріплення сагайдака для стріл…
Джерело: “Високий Замок”