Церква св.Іллі

Розмір зображення: 800:503 піксел

Церква св.Іллі 1705 р. (дерев.) у с.Монастир Лішнянський [Шематизм єпархії Перемиської на 1925 р., с. 60]. Хоча інші довідники показують цю церкву в с.Лішня.

Іллінська церква 17 ст. (дерев.) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 27].

Іллінська церква 17 ст. (дерев.) [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Монастирська церква 1698 р. (дерев.), перебудована у 1802 р. [Народна архітектура українських Карпат. – К.: 1987 р., с. 226].

Дерев’яна церква св.Іллі 1698 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 105].

Церква св.Іллі 1698 р. (дерев.) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

ИЛЬИНСКАЯ ЦЕРКОВЬ, 1698 г. В 1802 г., согласно надписи на внутренней северной стене нефа, основательно перестроена. В 1832 г. реставрирована.

Деревянная, состоит из трех квадратных в плане срубов. Равные по высоте западный и центральный срубы перекрыты одной четырехскатной крышей, более низкий, восточный – трехскатной. Неф и восточный сруб окружены поддашием, опирающимся на выпуски венцов, западный притвор с трех сторон окружен открытой галереей с аркадой на резных столбах «сохах». В интерьере все объемы имеют плоское перекрытие. Западный сруб разделен на два яруса. На верхнем устроены эмпоры, площадью превышающие почти вдвое нижний ярус. Как и в дрогобычской церкви Воздвижения, стены эмпор опираются на столбы открытой наружной галереи. В притворе для верхних венцов сруба и настила эмпор использованы брусья с темперной живописью XVII в. с сюжетными и орнаментальными мотивами. Использование брусьев из другого памятника – возможно, результат перестройки 1802 г. Реставрирована в 1969 г.

Памятник относится к лучшим образцам народного зодчества галицкой школы. [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1985 г., т. 3, с. 127 – 128].

Довідка на сайті

Довідка на сайті