Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2008 р. А бункери – облікувати

Сабіна Рокай

Дата: 06.10.2008

Петро Зіняк, сільський голова Міжгір’я, що на Прикарпатті, розпочав облік і класифікацію повстанських бункерів на території Чорного лісу. Завзятий війт знайшов більш ніж сорок криївок повстанців і розпочав роботу над їх облікуванням і впорядкуванням. Незабаром він планує прокласти тут новий туристичний маршрут “Місцями повстанської слави” для дітей і ностальгійний маршрут для колишніх вояків УПА. Разом із війтом шукала бункери й кореспондент “Газети”.

Село заховалося поміж невисокими горами, густо вкритими смереками, маленькими видолинками та перетяте сріблястою стрічкою місцями повноводої річки. Добротні селянські обійся сусідять із маленькими обшарпаними та покинутими хатками. Наша дорога прямує ген за село, в овіяне легендами пристанище повстанців – Чорний ліс.

“Колись на території нашого та сусідніх сіл діяло чимало загонів УПА, – розповідає пан Зіняк. – За кількістю боїв і спецоперацій Міжгір’я, Маняву та Кричку можна сміливо називати столицями повстанського руху на Прикарпатті, хоча боролися всюди й гинули масово”, – тихо додає пан війт.

Із дитинства знаючи кожну стежину, Петро Зіняк зі своїми рідними та друзями ще у 1970-х роках знаходили чимало повстанських схованок. Проте тоді про це краще було мовчати, щоб через хлоп’ячу витівку не постраждала вся сім’я. Але завзяті підлітки сміливо, навіть не знаючи, що ризикують життям, залізали в бункери, грілися біля повстанських “буржуйок” і навіть їли добре заховані кількадесят років тому вояками УПА продукти.

“Схрони в Чорному лісі зроблено дуже професійно, – мовить пан Петро. – Різні за призначенням будували та розташовували по-різному. Наприклад, криївка, де жили повстанці, обов’язково мала бути неподалік води, в деяких схронах потічок струмив саме попід землю. На жаль, за цими ознаками вороги й вираховували повстанців. Поблизу, так би мовити, житлової криївки завжди був архівний схрон, про який знали не всі, щоб, коли вороги захоплять повстанців, не пропали документи”.

Надзвичайно ретельно та хитро вміли зберігати українські повстанці і їжу. Наприклад, масло вміщували в порожні гільзи від патронів і заливали бджолиним воском. Окрім цього, в харчових бункерах за допомогою спеціальних пристосувань випалювали кисень, який є головним чинником псування їжі. Тому м’ясо, борошно, крупи в таких сховках могли зберігатися значно довше, ніж у звичайних підвалах, як колись практикували.

Вивчаючи колишні місця перебування вояків УПА, Петро Іванович з односельцями водночас проводить і пошукову роботу. “Ось тут місце загибелі двох молодих постанців Михайла Князевича (“Грома”) з Богрівки та Йосипа Василіва (“Козака”) з Міжгір’я, – показує пан Зіняк заховану серед густого чагарника акуратну могилу. – З кожним роком стає, на жаль, усе менше й менше людей, які пам’ятають про події визвольних змагань 1940-1950-х років. А ще так багато зниклих безвісти. І це в той час, коли місця їхнього поховання можуть знаходитися буквально за кількасот метрів від будинків їхніх дітей чи внуків”.

На основі топографічної карти сільський голова робить облік колишніх архівних, медичних, харчових і збройних бункерів. Зараз їх потрібно належно впорядкувати, адже більшість криївок добре збереглися тільки під землею, а ззовні вхід, як правило, засипано ґрунтом, гілляччям, а подекуди й закидано сміттям.

А через деякий час цими мальовничими гірськими місцями проляжуть нові туристичні маршрути, розраховані насамперед на молоде покоління. Під час такої мандрівки, за словами пана Зіняка, діти зможуть дізнатися про особливості будови криївки не з книг, а на власні очі побачити земляні схрони, походити по них, послухати різні історії та спогади учасників та очевидців боїв.

Не менш цікавими будуть виїзди в бункери Чорного лісу й для колишніх вояків УПА та їхніх родичів. Їм можна влаштовувати вечори спогадів, свята повстанських пісень. Це, переконаний пан Зіняк, додасть їм сили та наснаги і продовжить віку.

Джерело: “Львівська газета”