Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Торгова пл.

Початок проспекту Чорновола з площею Осмомисла з’єднує площа Торгова (у частині довідників і вказівних табличок – вулиця Торгова), названа так 1944 року.

Близько 1840-го вона мала назву Торговиця Соляна, в середині ХІХ століття – площа Мала, від 1865-го – площа Ґолуховського на честь трикратного намісника Австрійської імперії в Галичині у ХІХ столітті Аґенора Ґолуховського, в часи німецької окупації – площа Театральна.

Під № 1 за Польщі були магазин галантереї, трикотажу й модних товарів Райхера, крамниця скла та порцеляни Шайденфрау, фабрика бочок Верцнера і книгарня Тененбаума, під № 2 – винарня Абрагамовича, під № 3 – ремонт парасоль, під № 4 – ресторан Дорфмана, під № 5 – винарня Маєра, кондитерський магазин Брандштеттера і молочарня Фінкельштайна. Зараз усіх цих адрес не існує.

Від 1970-х адресу № 6 мало доволі популярне в ті часи кафе “Вечірній Львів”, розміщене в підвальному приміщенні театру імені Заньковецької, від кінця 1980-х кафе не працює.

У будинку № 11 за польських часів була винарня Шіффе та магазин меду Гетера, за часів СРСР тут була крамниця жіночого одягу й магазин “Молоко”, зараз – салон краси “Донна”, ательє мод “Олеся”, крамниця взуття “Ессо” та ремонт годинників.

Під № 14 за польських часів був магазин суконних товарів Фішера, у 1950-х – Народний суд Шевченківського району, фотосалон артілі “Фотохудожник” і ремонт годинників, зараз цієї адреси не існує.

У будинку № 15 за польських часів була фабрика мила і свічок Рота і магазин взуття Гіршгорна, за часів СРСР – трамвайний диспетчерський пункт, перукарня й ремонт взуття та фарбування шкіряних виробів, нині тут ремонт взуття, комп’ютерна фірма “Стек”, фотосалон, магазин “Товари для тварин”, кафе “Зорепад”, магазин “Алкоголь і тютюн”, крамниця ювелірних виробів “Карат” і гральні автомати.

У часи Другої світової війні більшу частину будинків площі було знищено. Забудовано площу у стилі віденського класицизму.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 18 квітня 2008 року, № 56 (364)