1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Трьохсвятська церква, збудована в 1793 р.

За планом споруда належить до поширеного на Лівобережжі типу: центр – квадрат, бабинець – чотирикутник, вівтар – шестигранник [церкви в Введенні, Степанівні, Голубівці, Горбовому, Серединці, Гудівщині, Коропі (Покрова), Протопопівці, Бездрику, Седневі (Покрова), Синявці (Миколи), Зінькові (Воскресенська) та ін.]. Церква триверха.

Церква має виразні сліди відбудов. У Ф. Гумилевського зазначено, що в 1828 р. церква була «обновлена» [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии., т. III, стор. 456].

Збудовано церкву з соснових брусів, підвалини – дубові. Під час обмірів виявилося, що будівля збереглася в незадовільному стані і зруби деформувалися. В північно-східних кутах вівтаря і центрального зрубу кути розійшлися, і це дало змогу дослідити і заміряти конструкцію в’язання брусів в углах. Зруби настільки ослабли, що їх довелося взяти «в лисиці». Зруби стін вівтаря і бабинця однієї висоти, а зруб стін центральної дільниці вищий. Але Трьохсвятська церква має одну рису, що зустрічається рідко: вона одна з двох відомих нам на Лівобережжі пам’яток, що нагадує західноукраїнські церкви з кошами [Наприклад, церкву Юра в Дрогобичі [Драган М. Українські деревляні церкви. Ч. I, II, Львів, 1937], а також церкву Петра і Павла в Чуднові на Волині [Павлуцкий Г. Древности Украины. Киев, 1905]], в яких восьмерики підтримує конструкція за принципом костра. Восьмерик бабинця Трьохсвятської церкви спирається не на чотири похилі грані першого залому, а на три: західну, південну і північну. При тому південна і північна (обидві довші західної) грані не перетинаються, як звичайно на Лівобережжі, похилою східною гранню, а пов’язані в замки з західною гранню зрубу стін центральної дільниці. Східну ж грань восьмерика бабинця тримає сволок, врубаний в південну і північну грані зрубу першого залому. Відстань між підошвою восьмерика бабинця і західною гранню зрубу стін центральної дільниці зашито в інтер’єрі горизонтальною плоскою стелею. Таку ж конструкцію має і верх вівтаря [побудову восьмериків на конструкції за принципом костра ми зустрічаємо ще в Троїцькій церкві (Пакуль), але не в бабинці і вівтарі, а в південному і північному рукавах]. Зовні частини даху над кошами прикро заломлено. Конструкція верху центральної дільниці така, як і в інших подібного типу пам’ятках Лівобережжя.

Архітектурно-художній образ лебединської Трьохсвятської церкви після відбудови 1828 р. поєднав народні традиції з рисами класичної архітектури. В планах зрубів будівлі – квадрат (центр), чотиригранник (бабинець), у якого ширина дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині, висота зрубу стін центра дорівнює довжині плану дільниці. Внутрішня висота центральної дільниці менша від довжини плану будівлі. В конструкції верхів вів-. таря й бабинця спостерігаємо коші, що е архаїчним явищем. Але зовні верхи мають банясті перекриття і завершені кулеподібними главками. Восьмерик центральної дільниці – незвично широкий восьмигранник правильної форми з вісьмома вікнами, що нагадує про круглі барабани мурованих церков класичного стилю. З заходу, півдня й півночі до зрубів стін приставлені портики з фронтонами. В інтер’єрі верхні заломи усіх трьох дільниць будівлі засклеплені і перекриті широкими плафонами, що свідчить про прагнення будівника наблизити завершення верхів до форми бані.

Внутрішній об’єм будівлі витримано в спокійних пропорціях і формах. Дослідження пам’ятки в натурі та аналіз обмірних креслеників її показав, що майстер при побудові неухильно дотримується народних принципів монументалізму, зберігає традиційні форми і засоби компонування складових частин будівлі. Разом з тим, майстер і в форми компонентів будівлі, і в пропорційний ключ вніс певні зміни. Ці зміни переконливо свідчать, що майстер глибоко розумів архітектурно-художні цінності класичної архітектури – урочисту величність архітектурно-художнього образу, широту розмаху в компонуванні просторових об’ємів. Майстер творчо сприйняв ці цінності, органічно пов’язав і об’єднав з традиційною народною основою. Це – характерна риса пам’ятки.

В інтер’єрі будівлі, в зрубах стін центральної дільниці і восьмерика майстер широко застосовує ригелі; їх лицьовий бік оброблено скромно, у вигляді потрійної полички, без фестонів. У бабинці і вівтарі ригелі зв’язують вгорі надвірні кути стін; в центральній дільниці їх більше: вони розміщені у всіх чотирьох кутках, перші – на рівні ригелів вівтаря і бабинця, другі – вище – на межі зрубу стін і залому і решта – на межі восьмерика і другого залому.

Освітлено приміщення щедро. Вікон багато, прорізані вони і в зрубах стін, і в восьмериках. В центральному восьмерику їх восьмеро. Вся будівля освітлена більш-менш рівномірно. Засоби контрастного освітлення майстра не приваблюють.

Вихідний розмір – ширина центральної дільниці. План центральної дільниці – квадрат. Бабинець в плані – чотирикутник; його ширина дорівнює 1/2 діагоналі плану центра, а довжина – апофемі рівносторон-нього трикутника з стороною, що дорівнює ширині бабинця. Довжина бабинця й половина довжини центра дорівнюють, також діагоналі чотирикутника, що становить південну половину плану центра. Вівтар в плані шестигранник (квадрат зі зрізаними зовнішніми кутами), його ширина й довжина дорівнюють 1/2 діагоналі центра; південна грань – 1/2 довжини центра, а східна грань – 1/2 ширини вівтаря.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану. Висота західної грані зрубу стін центральної дільниці дорівнює довжині західної сторони плану центра. Висота верху центральної дільниці дорівнює півсумі довжини плану центра й бабинця, або апофемі рівностороннього трикутника, у якого основа – довжина зрубу стін.

Висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює сумі довжини і ширини плану бабинця. Довжина і ширина восьмерика центрального верху дорівнюють 1/2 діагоналі плану центра, а висота – 1/2 повної довжини восьмерика. Висота восьмерика, першого залому і зрубу стін разом дорівнює довжині плану центра і бабинця. Висота центрального верху дорівнює півсумі довжини плану центра і вівтаря, а внутрішня висота центральної дільниці – менша за довжину плану будови і дорівнює подвоєній довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота зрубу стін бабинця (західна грань, де найменша осадка) дорівнює півсумі довжини плану бабинця і центра. Висота першого залому і зрубу стін бабинця разом дорівнює довжині зрубу стін центра (вгорі). У восьмерика довжина і ширина дорівнюють 1/2 довжини восьмерика центральної дільниці. Грані восьмерика мають нахил всередину, повна довжина його вгорі дорівнює внутрішній довжині основи; висота восьмерика – 1/2 довжини зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота верху бабинця дорівнює третині суми довжини плану бабинця і центра, або 1/2 діагоналі прямокутника, що становить половину плану центра. Внутрішня висота бабинця дорівнює довжині плану центра плюс 1/2 довжини плану вівтаря.

Висота зрубів стін вівтаря і бабинця однакова. Східна грань першого залому вівтаря (нахил під кутом 60°) дорівнює 1/4 довжини плану вівтаря; у восьмерика вівтаря довжина – довжині восьмерика бабинця разом з обома стінками зрубу. Нахил граней восьмерика вівтаря менший, ніж у бабинці. Висота обох восьмериків однакова.

Висота верху вівтаря дорівнює висоті верху бабинця, а внутрішня висота вівтаря – діагоналі плану центра.

Вікна в зрубах стін закладено на висоті, що дорівнює 1/2 ширини плану бабинця. Вікна в восьмерику центрального верху закладено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на висоті, що дорівнює чверті повної довжини зрубу стін дільниці (вгорі). На такій же висоті над верхнім вінцем зрубу стін закладено вікна і в восьмериках бабинця та вівтаря. Верх вікон в восьмериках бабинця і вівтаря позначають 1/2 повної довжини плану будови, а центр вікна в восьмерику центрального верху припадає на висоту, що дорівнює діагоналі плану центральної дільниці.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 298 – 302]