1840-і рр. Загальний вигляд з півдня
Розмір зображення: 800:568 піксел
Сажин Михайло Макарович (нар. не пізніше 1818 – 1885).
Руїни Золотих воріт. Кінець 1840-х pp.
Папір, акварель. 27,5: 38,5. Державний музей Т. Г. Шевченка.
Після татаро-монгольської навали Золоті ворота поступово перетворювались на руїни. У середині XVII ст. їх ремонтували, але цей ремонт був такий незначний, що в середині XVIII ст. постало питання про доцільність їх існування. За указом сенату 1750 р. вони були засипані землею «для сохранения вида древности». Лише 1832-1833 pp. київський археолог-аматор Кіндрат Лохвицький розкопав ворота. Стало видно, що в порівнянні з тим виглядом, що його брама мала в 1650-х pp. і який донесли до нас малюнки А. ван Вестерфельда, вона багато втратила: зникли залишки надбрамної церкви і склепінь, на яких вона колись знаходилась. По осі воріт, у перспективі, видно Георгіївську церкву, збудовану в середині XVIII ст. і перебудовану в XIX ст.; праворуч і ліворуч – будівлі Софійського монастиря.
Джерело: Крізь віки: Київ в образотворчому мистецтві 12 – 20 ст. – К.: Мистецтво, 1982 р., № 106.