Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Руслан Кухаренко, Марина Протас

2003 р. Звід пам’яток Києва

421. Пам’ятник Ярославу Мудрому, 1997 (мист.).

У сквері біля Золотих воріт.

Автори – скульптори М. Білик, О. Редька, В. Сівко, архітектори Р. Кухаренко, Ю. Лосицький. Вис. фігури – 4,1 м, постаменту – 0,6 м.

Ярослав Мудрий (978–1054) – великий київський князь у 1015–18, 1019–54. Син князя Володимира Святославича і полоцької княжни Рогніди Рогволодівни. За Ярослава Мудрого значно послабилися міжусобиці, зміцнилася централізована держава. У битві під Києвом 1036 було розгромлено і назавжди відігнано від рубежів Київської Русі печенігів, здійснено ряд переможних походів, завдяки яким збільшилась її територія. Дипломатична діяльність князя, закріплена династичними зв’язками, мала наслідком зростання міжнародного авторитету давньоруської держави.

Ярослав Мудрий розбудував столицю Руської землі Київ, насамперед дитинець, перетворивши його на величне укріплене місто, що отримало назву «міста Ярослава» (див. ст. 283) і не мало собі рівних у країні. Головним, парадним в’їздом до нього стали Золоті ворота у системі нових фортифікаційних споруд; архітектурним акцентом, центром політичного, громадського, духовного і культурного життя – Софійський собор.

З ім’ям великого князя пов’язано впорядкування норм давньоруського права, зафіксованих у «Руській правді», розквіт культури на Русі. За освіченість князь отримав прізвисько Мудрий. Він посадив 1051 на кафедру у Софії Київській першого митрополита-русина Іларіона, тим самим відкинувши диктат Візантії. Похований у саркофазі в Софійському соборі, що зберігся до наших днів. Ім’я князя носить вул. Ярославів Вал у Києві.

Пам’ятник відтворено за невеликим станковим ескізом ск. І. Кавалерідзе вже після смерті художника, який нерідко звертався до різних сценічних образів у скульптурі, тому в композиції присутній ефект театральної постановки – в продумано артистичній позі та динамічному спіралеподібному русі.

Фабула пам’ятника проста: князь роздивляється макет майбутнього храму св. Софії, але його погляд звернений туди, де тепер стоїть Софійський собор. Мистецькі якості твору пов’язані з традиціями реалістичної жанрової пластики кін. 19 – поч. 20 ст., хоча у засобах моделювання автори тяжіють до поширеного на поч. 19 ст. візантинізму, що засвідчує трактування на кшталт іконних асистів складок одягу князя, які своїм ритмом пожвавлюють великі площини узагальнених форм скульптури.

Бронзова постать Ярослава Мудрого на гранітному постаменті повернена спиною до торцевого валу Золотих воріт і завершує штучний курганоподібний земляний насип, через який до пам’ятника ведуть гранітні сходи. Праворуч від сходів встановлено камінь-валун ще льодовикового періоду, на якому висічено давньоруськими літерами ім’я князя. Образний лаконізм скульптури, її трактування площинами і лініями, які повторюють контури Золотих воріт і прилеглих до них валів, створюють органічний ансамбль скульптури, архітектури та природного середовища. Пам’ятник звернений до облаштованого майданчика скверу.

Література:

Історія України / В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань. О. І. Гуржій та ін.; Під ред. В. А. Смолія. – К., 1997; Малий словник історії України. – К., 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 875 – 876.