Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська, Тетяна Маніфасова

Житловий будинок, 1912 – 13 рр.

(архіт.).

Вул. Жилянська, 41.

На червоній лінії забудови вулиці у ряді квартальної забудови. До 1905 р. на цьому місці був дерев’яний садибний будинок, який належав київському міщанину В. Беренфусу. За купчою 1907 р. садиба перейшла у власність фірми «Торговий будинок К Людмера і синів» і належала їй до 1913 р. З 1913 р. власник садиби – купець З. Шевельов.

П’ятиповерховий, цегляний, односекційний, у плані Н-подібний з бічним проїздом на подвір’я. Секція має головні й чорні сходи, а також ліфтову шахту. Головні сходи освітлено ліхтарем. В оформленні головного фасаду використано стилістичні прийоми неокласики та модерну. Композиція підпорядкована умовно-симетричній схемі без виявлення центральної осі. Бічні членування фасаду виділено по чотирьох верхніх поверхах канелюрованими лопатками з рустикою у їхній нижній частині, закінченими трикутними аттиками. Центральна частина фасаду увінчана трикутним фронтоном з рельєфним орнаментом, виконаним з бетону методом лиття. Подібними орнаментальними вставками, характерними для пізнього модерну декоровано міжповерхові площини бічних членувань фасаду. Прямокутні віконні прорізи центральної частини оформлено на другому третьому і четвертому поверхах сандриками різної форми. Найхарактернішим є обрамлення вікон четвертого поверху їхній специфічний рисунок разом з орнаментальними вставками фронтону і бічних членувань є основними елементами фасаду, що формують його стиль. Перший поверх використовувався під крамниці, чотири верхніх – під прибуткові житлові квартири. Внутрішнє планування не збереглося.

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 2886.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 361.