2003 р. Звід пам’яток Києва

Дмитро Малаков

318. Особняк Козаровського О. Л., бл. 1910 (архіт.).

Вул. Багговутівська, 14. У глибині ділянки.

Споруджений як приватний особняк полковника у відставці О. Козаровського, до якого ділянка перейшла від полковника В. Бенсона. За місцевими переказами, будинок належав родині київських купців Чоколових. Зі встановленням радянської влади особняк націоналізовано, у 1920-х рр. тут містився дитячий будинок № 28, з 1927 – клуб заводу «Укркабель».

Двоповерховий з напівповерхом, цегляний, тинькований, у плані прямокутний, розкритий вікнами на всі чотири сторони світу.

Фасади асиметричні, підпорядковані внутрішній тектоніці й декоровані в стилі пізнього модерну. В центрі східного, бічного відносно вулиці фасаду розміщено великий ризаліт парадного входу з ганком та відкритою терасою (на рівні другого поверху). До дверей ведуть широкі бетонні сходи з бетонним огородженням у давньогрецькому стилі. Великі вікна на цьому фасаді декоровано ліпленим каштановим листям. Над вікнами бельетажа з південного та частково зі східного й західного боків – широке сонцезахисне опасання в дусі модерн. На північно-східному наріжжі розміщено великий, енергійно поданий картуш (раніше, можливо, – з ініціалами господаря), фланкований алегоричними постатями – чоловіка з довгим мечем та жінки. Певно, це мало символізувати фах власника, який був військовим.

Західна межа садиби, вздовж якої розміщено споруду, зумовила заглиблення для вікон між двома глухими торцями-ризалітами. У південно-західній частині особняка містяться внутрішні чорні сходи, освітлені невеликими віконцями. На північному вуличному фасаді – великі, з гарним модерністичним заповненням, високі вікна.

Під час пристосування особняка під клуб прибудовано кінопроекційну, додатковий вхід з широким ганком з боку вулиці, що зорово зіпсувало цікаву пам’ятку. Всі приміщення згруповано довкола центральних чотиримаршових сходів, освітлених скляною стелею, де частково ще збереглося заповнення зі склоблоків – прогресивного будівельного матеріалу поч. 20 ст. Сходи прикрашають ковані огородження, оздоблені накладними штампованими крилами птахів та завершені зручним дубовим поруччям.

В інтер’єрах подекуди збереглися ліплені карнизи та розетки в стилі модерн. Приміщення частково переплановані й обладнані для потреб клубної роботи.

Споруда – цінний зразок київського особняка, спорудженого у стилі модерн.

Будівля стоїть окремо серед навколишньої забудови, переважно пізнішого часу. З боку вулиці – широкий підхід до пам’ятного знаку працівникам заводу «Укркабель», загиблим під час Великої Вітчизняної війни.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 46, спр. 227; ф. Р-1, оп. 1, спр. 463.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 833.