Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Гаврилюк, Ганна Мідгородська, Елла Піскова

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного, в якому працювали відомі вчені

(іст.).

Вул. Академіка Заболотного, 154.

З відступом від червоної лінії забудови вулиці. Будинок був споруджений 1964 р. (триповерховий, цегляний). До цього інститут містився на вул. Великій Житомирській, 28. Заснований 1928 р. як Інститут мікробіології і епідеміології ВУАН (з 1936 – АН УРСР), з 1944 р. – Інститут мікробіології АН УРСР, з 1963 р. – Інститут мікробіології і вірусології АН УРСР (тепер – НАН України). З 1930 р. носить ім’я акад. Заболотного Данила Кириловича (1866 – 1929) – одного із засновників вітчизняної епідеміології, президента ВУАН і першого директора інституту (1928 – 29). У цьому будинку працювали:

– у 1964 – 94 рр. – Білай Віра Йосипівна (1908 – 94) – ботанік-міколог, чл.-кор. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1968), член делегації УРСР на XI і XII сесіях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. В інституті з 1935 р. У 1958 – 87 рр. – завідувач відділу фізіології та систематики мікроміцетів, з 1988 р. – радник при дирекції. Одночасно в 1970 – 75 рр. завідувала кафедрою мікробіології Київського університету. У цей період відзначена Державною премією УРСР (1978), премією ім. Д. Заболотного АН УРСР (1970). Основний напрям наукової діяльності – дослідження в галузі систематики і фізіології мікроміцетів, мікротоксикології. Разом з М. Підоп-лічком створила і запровадила у практику антибіотик мікроцид. Працювала у кімнаті № 329.

– у 1970 – 77 рр. – Затула Дмитро Григорович (1923 – 87) – мікробіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1973), голова Українського мікробіологічного товариства (1972 – 77). В інституті працював у 1970 – 77 рр. – завідувачем відділу, заступником директора, директором (1972 – 77). Відзначений премією ім. Д. Заболотного АН УРСР (1986). Досліджував мікробіологічні аспекти вивчення злоякісних пухлин. Виявив і вивчив антигенну спільність бактерій і пухлин, запропонував специфічну протипухлинну вакцину. Працював у кімнаті № 221.

– у 1964 – 95 – Квасников Євген Іванович (1906 – 95) – мікробіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1981). В інституті – з 1960 р. У 1960 – 88 рр. – завідувач відділу, з 1988 р. – радник при дирекції інституту. Відзначений Державною премією СРСР (1971), Державною премією УРСР (1989), премією ім. Д. Заболотного АН УРСР (1979). Наукові праці в галузі загальної і промислової мікробіології. Селекціонував ряд рас мікроорганізмів та розробив основи біотехнології їхнього ефективного вживання. Працював у кімнаті № 105.

– у 1964 – 71 рр. – Московець Семен Микитович (1900 – 71) – вірусолог і фітопатолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), голова Українського мікробіологічного товариства (1963 – 71). В інституті – з 1960 р. (завідувач створеного ним відділу вірусології), одночасно у 1962 – 71 рр. – директор. Основний напрям досліджень – вірусні хвороби сільськогосподарських рослин. Знайшов збудників ряду хвороб бавовника. Працював у кімнаті № 320.

У цьому будинку працювали також: у 1964 – 66 рр. – акад. АН УРСР Дроботько Віктор Григорович (1885 – 1966); у 1964 – 75 рр. – чл.-кор. АН УРСР Підоплічко Микола Макарович (1904 – 75); у 1964 – 88 рр. – чл.-кор. АН УРСР Рубенчик Лев Йосипович (1896 – 1988); до 1964 р. ці вчені працювали в будинку інституту на вул. Великій Житомирській, 28.

В 1978 р. на фасаді будинку на пошанування В. Дроботька встановлено меморіальну дошку з сірого граніту (арх. В. Гнєздилов). В 1981 р. на території інституту (праворуч від входу) на пошанування Д. Заболотного встановлено пам’ятний знак із граніту (ск. Г. Хусид, арх. А. Ігнащенко).

Биологи: биогр. справочник. – К., 1984;

Вера Иосифовна Билай. – К., 1990.

Матвієнко С. Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України. – К., 1994;

Развитие биологии на Украине. – К., 1985.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 408 – 409.