1999 р. Звід пам’яток Києва
Юлія Загоруйко
Будинок 2-ї пол. 20 ст., в якому проживав Петров В. П.
(іст.).
Byл. Володимиро-Либідська, 16.
На червоній лінії забудови вулиці. П’ятиповерховий, цегляний житловий будинок.
В 1965 – 69 рр. тут жив Петров Віктор Платонович (В. Домонтович; 1894 – 1969) – літературознавець, етнограф, археолог та письменник. Жив у Києві ще й у 1920 – 30-х pp. на вул. Малопідвальній, 10. Учасник Великої Вітчизняної війни. В 1944 – 49 рр. – на еміграції в Німеччині [ну, не так на еміграції, як виконував завдання совітської розвідки], в 1949 – 56 рр. працював у Москві. Після повернення до Києва з 1956 р. – старший науковий співробітник, завідувач архіву Інституту археології АН УРСР. В 1966 р. знову захищає дисертацію, тому що документи про одержання 1930 р. ступеня доктора літературознавства за дисертацію «Пантелеймон Куліш у 1850-і роки. Життя. Ідеологія. Творчість» були втрачені. За сукупністю наукових праць (в авторефераті вказано 138) йому присуджено ступінь доктора філологічних наук. У 1960-х pp. починає інтенсивно друкувати наукові розвідки з археології, мовознавства.
[Головним об’єктом його діяльності як чекіста були українські націоналісти, яких він допомагав винищувати]
Головним об’єктом його археологічних досліджень була проблема етногенезу народів, що втілилася у монографіях: «Історична географія та проблеми слов’янського етногенезу на матеріалах гідронімії» (1966); «Скіфи: мова і етнос» (1968) та «Етногенез слов’ян. Джерела, етапи розвитку і проблематика» (1972). Серед інших археологічних праць цього періоду – «Зарубинецький могильник» (1957), «Підсічне землеробство» (1968). Автор праці «Діячі української культури – жертви більшовицького терору» (К., 1992; вперше видана 1955 р. з рукописів В. Петрова на еміграції). Разом з ним жила дружина – Зерова Софія Федорівна (дівоче прізвище Лобода), авторка спогадів про свого першого чоловіка – М. Зерова («Слово і час», 1996 – 97). Поховано В. Петрова на Лук’янівському військовому цвинтарі.
Загоруйко Ю. Письменник Віктор Петров (В. Домонтович). – К., 1993.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 209.