2011 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська, Олена Мокроусова

561.18. Житловий будинок, 1949 – 51 (архіт.).

Вул. Червоноармійська, 48. На ділянці з незначним ухилом, фіксуючи перетин вулиць Червоноармійської та Саксаганського, акцентує наріжжя кварталу.

Споруджений на місці трьох дореволюційних садиб за проектом арх. А. Добровольського (1947), у проектуванні брав участь арх. А. Косенко.

Заселено будинок у жовтні 1951. У споруді вперше в Києві використано спеціальну лицьову цеглу, керамічні карнизні блоки та колони (у лоджіях четвертого поверху). У підвальному поверсі первісно містилися склади магазинів, пральня, дров’яники.

П’яти-, шестиповерховий з підвалом, цегляний, облицьований білою лицьовою офактуреною цеглою, у плані Г-подібний. Складається з чотирьох секцій, в яких запроектовано одно-, дво-, три- та чотирикімнатні квартири, на першому поверсі – магазини. Всі квартири мають балкони. В основу плану житлової частини покладено дві типові секції, що враховували різну спрямованість двох вулиць. Перекриття пласкі. Центральну п’ятиповерхову частину з мансардою поставлено з відступом від червоної лінії вул. Червоноармійської (для розширення тротуару). Наріжна секція та права бічна частина більше висунуті на лінію вулиці. Вони мають чотирисхилий дах, вкритий черепицею.

В об’ємно-просторовому рішенні важливим композиційним вузлом є оригінально вирішена наріжна шестиповерхова частина, основним елементом якої є чотириколонний портик на вул. Червоноармійській на рівні першого – другого поверхів. Йому вторує на рівні третього – четвертого поверхів шестиколонний накладний портик дрібнішого масштабу. Верхня частина першого портика є відкритою терасою з огорожею із балясин. Верхній портик, розділений на два яруси, також завершується відкритим балконом з металевою огорожею. Входи в житлову частину будинку з боку вулиці розташовані в півциркульних нішах, у декорі яких використано мотиви українського орнаменту. Перед парадними під’їздами планувалося встановити великомасштабні скульптури, що не було здійснено. Ритм об’єднаних по вертикалі лоджій третього – п’ятого поверхів, в оформленні яких використано елементи ордерної системи, надає цілісності архітектурному вирішенню всіх фасадів.

Нахилена стіна шостого поверху, що імітує мансарду, облицьована черепицею, горищні вікна завершено виразними трикутними фронтонами з круглими люкарнами. На покрівлю винесено димарі.

Віконні прорізи в будинку трьох типів – прямокутні, прямокутні вітринні збільшених по висоті пропорцій та півциркульні (на фасаді, що виходить на вул. Саксаганського). Вікна доповнено слабко виявленими сандриками.

Вертикальність композиції фасадів надають ряди балконів з ажурними металевими гратами. На подвір’я ведуть два проїзди з боку вулиць Червоноармійської та Саксаганського.

Карниз п’ятиповерхової частини має прості форми з лаконічними гладенькими модульйонами, карнизи наріжної шестиповерхової частини вирішено досить примхливо, з оригінальними розвинутими антефіксами. Лиштви і ліплені деталі колонади із світлих керамічних блоків укладено разом із кладкою стін. Цоколь і перемички над вітринами виконано з природного каменю світлого тону.

Будинок вирізняє простота і виразність загальної композиції, зіставлення рівної цегляної стіни з тонким моделюванням небагатьох керамічних деталей і розвиненого карниза.

Споруда – цікавий зразок архітектурної спадщини повоєнного відродження Києва. Будинок вважався тогочасними фахівцями за зразковий. Його неординарний зовнішній вигляд, світле тло стін з вільно розміщеними об’ємами, використання в опорядженні будинку черепиці, лицьової цегли та керамічних колон – все це стало основою для проектування й будівництва серії аналогічних споруд у центральній частині Києва.

Тепер на першому поверсі містяться магазини.

Література:

Архів АК «Київпроект»; ДАК, ф. Р-6, оп. 3, спр. 2, 3, 280; Зодчество Украины: Сб. – К., 1954; Манучарова Н. Д. Архітектурна майстерня арх. А. В. Добровольського // Вісник Академії архітектури УРСР. – 1948. – № 3; Марков Л. А. Практика применения керамики в архитектуре. – К., 1954; Мезенцев И. В. Архитектор Анатолий Владимирович Добровольський // Стр-во и архитектура. – 1976. – № 1; 2140 Юрченко П. Г. На новобудовах Києва // Вісник Академії архітектури УРСР. – 1950. – № 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1916 – 1917.