2011 р. Звід пам’яток Києва
Олена Годованюк, В’ячеслав Горбик, Тетяна Трегубова
Розмір зображення: 800:374 піксел
561.56. Садиба 1897 – 98, в якій проживав і працював Бурвассер Г. Х. (архіт., іст.).
Вул. Червоноармійська, 10, 10-б. Складається з головного будинку (№ 10), розташованого на повороті вулиці, на червоній лінії забудови, флігеля (№ 10-б), поставленого паралельно фасадному будинку, внаслідок чого утворилося вузьке внутрішнє подвір’я, та ще двох флігелів (не мають архітектурної цінності), розташованих у другому внутрішньому дворі.
У кін. 19 ст. трикутна у плані ділянка належала купцю Г. Фалеру (Пфалеру), який успадкував її від батька – засновника меблевої торговельної фірми й фабрики у Києві (1834). Дозвіл на побудову триповерхових будинку з підвалом та флігеля було видано в грудні 1897.
Нагляд та керівництво будівництвом здійснював технік А.-Ф. Краусс. Більша частина забудови використовувалася під житло. Флігель у другому внутрішньому дворі займали склади та столярна майстерня. У фасадному будинку в трьох великих залах другого поверху містився меблевий магазин. Сім’я Фалерів проживала у великій шестикімнатній квартирі на другому поверсі флігеля (10-б). Згодом будинки перейшли до комунальної власності. Перший поверх головного будинку використовувався під магазини та установи.
До 2006 здійснено ремонтно-реконструкційні роботи з пристосуванням приміщень під банк.
Головний будинок (№ 10).
Триповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний, з тупим наріжжям. Дах двосхилий. Перекриття пласкі. Внутрішнє розташування дворядне, з кількома сходовими клітками.
Головні входи – з боку вулиці. У крилі, прилеглому до будинку № 12, наскрізний проїзд на подвір’я.
Обидві частини головного фасаду рівноцінні за значенням і мають ідентичне архітектурне вирішення у дусі історизму з використанням ренесансних елементів. Своєрідним модулем архітектурного оздоблення фасаду є композиція з двох прямокутних вікон другого та третього поверхів, згрупованих попарно і об’єднаних у прясла пілястрами великого ордера. Частина фасаду, яка прилягає до будинку № 12, складається з п’яти прясел. Значення крайніх з них підкреслено розкріповками, завершеними трикутним фронтоном та ступінчастим парапетом. Частина фасаду, яка прилягає до будинку № 8, значно довша, складається з восьми прясел. Четверте та восьме з них також увінчані трикутними фронтонами та ступінчастими парапетами.
Зрізане тупе наріжжя будинку, з огляду на його розташування на повороті вулиці, вирішено найбільш урочисто. Тут створено об’ємний та вертикальний акцент за рахунок влаштування прямокутного в плані еркера на масивних фігурних кронштейнах, який об’єднує другий та третій поверхи.
Еркер увінчує трикутний фронтон. Над ним підноситься квадратний у плані підбанник з круглим вікном у кожній грані, увінчаний восьмигранною банею з фігурним завершенням. Наріжжя будівлі підкреслено двома прилеглими до нього пряслами, підвищеними за рахунок прямокутних парапетів.
Декор фасадів доповнюють розвинені лиштви вікон третього та другого поверхів з прямими сандриками. Фасади завершує розвинений карниз, фриз якого прикрашає ліплений рослинний орнамент. У тимпанах трикутних фронтонів вміщено картуші та орнамент. Інтер’єри оформлено по-сучасному. В холі влаштовано експозицію з показом матеріалів про історію забудови садиби та уламків керамічних і майолікових деталей первісного внутрішнього оздоблення.
Незважаючи на деяку перенасиченість декоративними деталями, фасади будівлі відзначаються гармонійними пропорціями, цілісністю архітектурного задуму.
Флігель (№ 10-б). У другому ряді забудови. Триповерховий з підвалами, цегляний, тинькований. В основу плану покладена майже прямокутна житлова секція з виступом чорних сходів на тильному фасаді. Перекриття пласкі, дах вальмовий, бляшаний. Симетричний за композицією відносно осі центрального входу. На правому фланзі – проїзд на друге внутрішнє подвір’я (тепер закладено). Вирішений у цегляному стилі з елементами ренесансу.
Чоловий з балконами одинадцятивіконний фасад членовано трьома одновіконними розкріповками, увінчаними аттиками з вписаними у них півкруглими тимпанами, що заповнені дрібним рослинним декором. Розкріповки на рівні другого – третього поверхів виділено пілястрами, канелюрованими у нижній третині. Заглиблені в ніші вікна та отвори прямокутні. Над вікнами верхнього поверху проходить пояс зубців. Вінцевий карниз завершує гратчастий парапет.
Будинок – інтегральна частина забудови садиби, щільність якої обумовлена принципом прибутковості.
У 1900 – 10-х рр. у садибі проживав Бурвассер Григорій Хомич (? – ?) – лікар-стоматолог, учений, професор, перший завідувач курсу пропедевтичної одонтології (1919 – 27) і кафедри лікувально-профілактичної стоматології Київського медичного інституту. За цією ж адресою містилися приватні зубна лікарня і спеціальні зуболікувальні курси для вдосконалення зубних лікарів і дантистів доктора Г. Бурвассера. Був одним із ініціаторів створення кафедри терапевтичної стоматології (мала назву «кафедра дентіатрії») в Одонтологічному інституті в Києві (1919). Досліджував питання стоматології.
Тепер головний будинок і флігель займає банк.
Література:
ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5316; Макаренко И. М., Полякова И. М. Биографический словарь заведующих кафедрами и профессоров Киевского медицинского института (1841 – 1991). – К., 1991.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1942 – 1943.