Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Дмитро Малаков

2011 р. Звід пам’яток Києва

565. Школа домоводства (Лук’янівська), 1910 (арх., іст.).

Вул. Тропініна, 10. У рядовій забудові вулиці.

Приміщення спеціалізованого професійно-освітнього закладу споруджено на ділянці, подарованій 1907 інж. шляхів сполучень О. Якубенком Лук’янівському дамському попечительству про бідних при церкві св. Федора, і за його проектом. Вчинив цю доброчинницьку акцію на пошану своїх батьків.

Умови дарування передбачали надання 5025 кв. сажнів землі на Лук’янівці, у верхів’ях Кмитового яру, з яких 2 тис. кв. сажнів – під садибу школи домоводства, а решту – на продаж з тим, щоб виручені кошти використати на спорудження будинку школи та відповідних служб. Частину коштів надали також громада, міська управа та земство. Серед жертводавців була й В. Ханенко, яка дала кошти на влаштування оранжереї.

Будинок на два з половиною (в бік вулиці) та три (в бік подвір’я) поверхи – за рахунок похилої ділянки, розташованої на схилі Кмитового Яру (тепер частково засипаний і забудований гаражами), цегляний, тинькований, у плані прямокутний. Край двосхилого даху, критого бляхою, встановлено металеве огородження спрощеного малюнка, на цегляних тумбах. Центр симетрії підкреслено глухим парапетом з фільонками.

Фасад на п’ять віконних осей розкріповано по центру симетрії з виділенням парадного входу. Біля вхідних парадних дверей влаштовано ганок з п’ятьма гранітними сходинками, метлаською плиткою, простим кованим огородженням та ажурним півкруглим (відповідно до півциркульного завершення входу) навісом на ажурних кованих кронштейнах. Збереглися також парадні двері – двостулкові, фільончасті, засклені, з різьбленими прикрасами в дусі неоренесансу.

Чоловий фасад декоровано в цеглі, в модернізованих формах неоренесансу. Фриз оздоблено ширінками, краї фасаду акцентовано лопатками. Великі вікна з лучковими перемичками оздоблено широкими сандриками, що звисають. На рівні вікон другого поверху між імпостами – горизонтальний гурт.

У центрі фасаду, над парадним входом – вузькі подвійні вікна. На рівні цоколю, облицьованого чорними полив’яними кахляними плитками (пізнішого походження) влаштовано невеличкі квадратні віконечка для освітлення цокольного поверху.

На дворовому фасаді декор відсутній, вікна мають лучкові перемички.

Обидва торці розчленовано по вертикалі, включно з брандмауером, широкими лопатками, що передбачали розширення в майбутньому всієї будівлі; по центру торців влаштовано вікна (частково пізнішого походження).

Будинок – цінний зразок доброчинної споруди у стилі історизм.

Статут Києво-Лук’янівської жіночої практичної школи домоводства затверджено 5 березня 1911.

Наглядовий комітет очолював почесний попечитель школи Якубенко Олексій Федорович – інженер, член Київської Старої громади. Відомий в українській культурі тим, що вперше виконав проект упорядкування могили Т. Шевченка в Каневі та хати наглядача біля неї і керував усіма будівельними роботами на Чернечій горі впродовж 1882 – 84. До 1955 вулиця носила ім’я О. Якубенка.

До складу комітету також входили Є. Грабар – дружина голови Київського окружного суду, настоятель КиєвоЛук’янівської церкви св. Федора, священик І. Тарасевич та інші впливові парафіяни.

Школа була розрахована на утримання на повному пансіоні до 30 учениць. Приймалися дівчатка віком не молодше 13 і не старше 16 років, незалежно від соціального стану, але християнського віровизнання. У першому наборі було 17 учениць – із сиріт та бідних родин.

Курс навчання тривав від двох до трьох років. Викладалися Закон Божий, домоводство, садівництво, городництво, скотарство, молочарство, бджільництво, куховарство, кулінарія, основи природознавства, рукоділля, шиття, співи.

Школа готувала дівчат-фахівців, які мали вести садибне і хатнє господарство у заможних родинах. Після трирічної практики безпосередньо в маєтках чи заможних родинах випускниці мали надати звіт та відзив хазяїв і, в разі затвердження їх радою школи, одержували свідоцтво про звання «домоводки».

Школа проіснувала до 1917. Пізніше в будинку містилися дитячі притулки під різними назвами.

Тепер будинок належить Державному українському об’єднанню «Політехмед».

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 6, спр. 120; Вулиці Києва. – К., 1995; Галайба В. Школа домоводства ім. О. Ф. Якубенка // Веч. Київ. – 1999. – 2 листоп.; Отчет о деятельности Киево-Лукьяновской женской практической школы домоводства с 7 марта 1911 г. по 1 января 1912 г. – К., 1912; Устав Лукьяновского дамского попечительства о бедных при церкви св. Федора в Киеве. – К., 1906; Тарахан-Береза З. Святиня. – К., 1998; Чикаленко Є. Спогади. – Нью-Йорк, 1955.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 2007.