2003 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Ніна Руденко, Лариса Федорова
463.1. Будинок Київської повітової земської управи 1913–14, в якому проживав і працював Шаповал М. Ю., містився Гідромеліоративний інститут, де навчався Синицин Г. Я. (іст.).
Вул. Рейтарська, 37. На червоній лінії забудови вулиці.
Зведений за проектом арх. І. Бєляєва. Чотириповерховий, цегляний. Перший поверх облицьовано блоками сірого граніту, четвертий – аттиковий. Простінки між вікнами прикрашено лопатками. Вхід завершено гранітним сандриком.
1917–18 в будинку проживав і працював у Київській повітовій земській управі Шаповал Микита Юхимович (літ. псевд.: Бутенко Михайло, Понурий М., Сріблянський М. та ін.; 1882–1936) – громадсько-політичний, державний діяч, письменник.
Член УЦР (з березня 1917), київський повітовий комісар Тимчасового уряду. Один із засновників УПСР (квітень 1917), член її ЦК (з липня 1917), представник партії в УЦР і Малій Раді. У вересні 1917 був у числі дев’яти делегатів від України на Демократичній нараді в Петрограді, у жовтні обраний до складу Передпарламенту. Член Крайового комітету охорони революції в Україні (25–28 жовтня 1917).
З жовтня очолював лісовий департамент Генерального секретаріату земельних справ, у грудні 1917 – січні 1918 – генеральний секретар пошт і телеграфу. В листопаді 1917 обраний членом Всеросійських установчих зборів. За Української Держави брав участь у діяльності Українського національного союзу, організації антигетьманського повстання.
В грудні 1918 – лютому 1919 – міністр земельних справ уряду Української народної республіки. Емігрував до Чехословаччини, займався політичною, журналістською, науковою, літературною роботою.
У радянський час будинок передано Гідромеліоративному інституту (засновано 1922, переведено у м. Рівне 1959, перейменовано на Українську державну академію водного господарства).
У передвоєнні роки тут навчався Синицин Георгій Якович (1919–42) – підпільник, перший секретар підпільного комітету ЛКСМУ Сталінського р-ну м. Києва. Жив на вул. Глибочицькій, 12 (будинок не зберігся). З перших днів нацистської окупації міста підпільний райком на чолі з Г. Синициним розгорнув агітаційну і диверсійну роботу.
У жовтні 1941, в умовах масових арештів і репресій, які призвели до припинення діяльності чотирьох нелегальних райкомів партії і восьми райкомів ЛКСМУ, комітет Сталінського р-ну – єдиний з райкомів комсомолу продовжив боротьбу. Учасники п’яти підпільних молодіжних груп, організованих Г. Синициним у лютому 1942 на підприємствах і в установах, систематично саботували заходи окупаційної влади, чинили диверсії, зривали вивезення молоді міста у Німеччину. На поліграфічній фабриці виготовляли документи для радянських військовополонених, які звільнялися з концтаборів, члени групи з теплоелектроцентралі розповсюджували серед населення листівки. 20 травня 1942 Г. Синицин був заарештований, після тортур загинув у катівнях гестапо.
1972 на фасаді будинку, праворуч від входу, встановлено меморіальну дошку Г. Синицину з чорного бучардового граніту (арх. В. Лоботинський).
Тепер у будинку розміщуються державні та приватні установи і фірми.
Література:
Архів Київського міського бюро технічної інвентаризації, квартал 758; Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. – К., 1998; Кальницкий М. Верхний город. – К., 1998; Киевская Окружная по делам о выборах в Учредительное Собрание Комиссия, на осн. ст. 52 Полож. о выбор., объявляет для всеобщего обозрения нижеследующие списки кандидатов в Учредительное Собрание по Киевскому избирательному округу: [Листівка]. – К., 1917; Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941–1944: В 2 кн. – К., 1985. – Кн. 1; Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941–1945 гг. – К., 1975. – Т. 1–2.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1037 – 1038.