Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська, Тетяна Скібіцька

Садиба, 1867 – поч. 20 ст.

(архіт.).

Вул. Володимирська, 41/27.

На наріжній ділянці вулиць Володимирської і Прорізної, у ряді щільної периметральної забудови кварталу. Складається з двох будинків.

Садиба започаткована у 1860-і pp. згідно з проектом планування вул. Прорізної на місці оборонних валів Старокиївської фортеці. Першим з відомих її власників був чиновник Я. Мощинський. До 1867 р. відноситься будівництво в садибі наріжного двоповерхового житлового будинку, що поклав початок всьому комплексу. В 1880 р. садиба перейшла у власність київського купця, кравця П. Оскерка. На його замовлення в 1883 р. техніком-будівельником А. Крауссом зведена триповерхова прибудова до споруди з боку вул. Прорізної (№ 27), в 1884 р. А. Краусс склав також проект надбудови третього поверху над наріжним об’ємом із зміною його фасадів. Таким чином, з двох різночасових і різноповерхових споруд утворився єдиний триповерховий будинок.

На рубежі 19 – 20 ст. частина садиби на вул. Володимирській, що належала у 1880-і pp. князю М. Рєпніну, була приєднана до наріжної. У 1900-і pp. на ній споруджено чотириповерховий прибутковий будинок. Усі будинки декоровано у формах неоренесансу.

Триповерховий (з подвір’я чотириповерховий) наріжний будинок цегляний, тинькований. У плані – П-подібна двоквартирна секція з центральним, виділеним еркером, сходовим вузлом. Первісний двоповерховий об’єм (1867) був виконаний у стриманих, близьких до класицизму формах. На першому поверсі були широкі отвори входів до магазинів з тридільним різьбленим заповненням, на другому поверсі – наріжний балкон на консолях. Після перебудов 1883 – 84 рр. фасади будинку одержали неоренесансний декор, основним мотивом якого є пілястри корінфського ордера, що об’єднували другий і третій поверхи. Через акцентне розташування у забудові наріжна частина комплексу була виділена ошатнішим оформленням. Наріжжя з вузьким глухим еркером увінчувала невелика вежа з банею вишуканої форми (втрачена у 1930 – 50-х pp.). Осі симетрії на обох фасадах завершено фронтонами з рельєфами в тимпанах. Численні ліпні деталі, які частково збереглися, – маскарони, гірлянди, меандрові вставки, декоративні консолі під карнизом тощо, а також вміщена в нішах еркера кругла скульптура – надавали фасадам будинку м’якого пластичного ефекту. Металеві ґрати балюстради з вертикальних прутів з опорними стовпами не збереглися.

Прибутковий будинок на вул. Володимирській збудований на поч. 20 ст. Чотириповерховий, на підвалі, односекційний, з однією семикімнатною квартирою на кожному поверсі. Фасад з рисами неоренесансу виконано з врахуванням форм декору наріжного будинку. Має тридільну симетричну композицію з двома бічними ризалітами невеликого виносу, виділеними на третьому – четвертому поверхах ка-нелюрованими пілястрами композитного ордера. Високі вікна верхніх поверхів обрамлено лиштвами різної форми з високою вінцевою частиною. По центру – ряд балконів.

Вирізняючись стильовою єдністю, комплекс прибуткових будинків належить до одного з найкращих ансамблів Києва на межі 19 – 20 ст. у забудові вулиць Володимирської і Прорізної.

Первісно на верхніх поверхах містилися квартири, на перших – п’ять крамниць, швейне ательє і аптека (існувала до серед. 1980-х pp.); підвали були зайняті частково житлом, а також складами аптекарських товарів, погребами й пральнею.

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 558; ф. 163, оп. 7, спр. 93; оп. 41, спр. 2516, 2677.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 284.