Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Галина Скляренко, Віра Черна

466. Річковий вокзал, 1957–61 (архіт., мист.).

Пл. Поштова. На березі Дніпра, є містобудівною домінантою площі.

Споруджений за проектом архітекторів В. Гопкала, В. Ладного, Г. Слуцького та М. Кантор. В об’ємнопросторовому вирішенні автори вдало використали перепад рельєфу й створили своєрідний символ – споруду, яка нагадує великий пароплав, що причалив до площі.

Фасад з боку площі має два поверхи, з боку Дніпра – чотири. Цегляний, облицьований гладенько тесаним інкерманським вапняком. Цоколь обкладено полірованим гранітом. У плані прямокутний з напівротондою з правого боку. Перекриття залізобетонні. В центрі вокзалу розміщені вестибюль та зали для чекання. Каси максимально наближені до позначки причалу. Продумане також зручне переміщення вантажопотоків за допомогою тунелів.

Фасад з боку ріки має урочистий вигляд завдяки колонаді заввишки в два поверхи, що підтримує терасу третього поверху та продовжується на заокругленому торці, утворюючи напівротонду. Нижні два поверхи слугують подіумом для колонади. Фасад з боку площі вирішений у стриманих архітектурних формах. Головний вхід заглиблено й акцентовано двома колонами стилізованого доричного ордера. Технічний поверх освітлюють невеликі круглі вікна, що нагадують ілюмінатори.

Архітектурно-художнє вирішення споруди є зразком пошуків шляхів використання в архітектурі радянської доби прийомів і засобів класицистичної спадщини.

Оформлення річкового вокзалу є пам’яткою монументально-декоративного мистецтва перехідного періоду – від еклектичної помпезності 1950-х рр. до функціоналізму 1960-х рр. Три стіни портика головного фасаду прикрашені алегоричними зображеннями, присвяченими історії Києва (художники Е. Котков, В. Ламах, І. Литовченко, ск. І. Коломієць). Виконано їх у техніці врізного контурного рельєфу на інкерманському камені. Великі постаті давньоруського витязя та капітана сучасного річкового флоту, встановлені обабіч входу, є головними елементами декору фронтальної стіни портика, верхня частина якої вкрита рельєфом у формі фриза. Дружинники, купці, ремісники, селяни уособлюють образи Київської Русі.

Головні монументальні твори розміщено в інтер’єрі вокзалу. Принципово новим на той час було використання в оформленні керамічної облицювальної плитки. Декоративні можливості цього матеріалу, його яскравість, блиск, свіжі локальні кольори чи не найбільше відповідали новим естетичним уподобанням часу. Новими у творах були й узагальнений стилізований малюнок зображення, вільне зіставлення сюжетних мотивів, підкреслена площинність композицій, яскрава декоративність кольорів. Саме ці риси були визначальними для стінопису 1960-х рр. Монументально-декоративні панно прикрашають зали для чекання. На бічних стінах першої з них розміщено мозаїки «Богдан Хмельницький» та «Дніпро – торговий шлях». Кожна з них вкриває середню частину стіни між пілястрами, що слугують для них своєрідним обрамленням.

У центрі першого панно – гетьман Б. Хмельницький верхи на білому коні в оточенні посполитих та війська. У композицію включено геральдичні зображення та фрагменти архітектурних споруд давнього Києва. У стилістиці твору відчутні впливи давньоруського стінопису та українського народного мистецтва. Колорит панно побудовано на зіставленні червоно-вохристих, золотавих, сірих та блакитних тонів кольорового бетону та блискучої густо-зеленої, синьої та білої керамічної плитки.

Близьке за стилістикою до попередньої роботи й панно «Дніпро – торговий шлях», в якому в образно-художній формі відтворено стародавній шлях із варяг у греки. Килимова композиція зображує Дніпро з численними човнами, гаями, селами й містами на його берегах. Художники використали вільне зіставлення масштабів, чергування ритмів, різну перспективну побудову окремих зображень, що в цілому надає композиції епічного панорамного характеру. Колорит побудований на контрасті жорсткої поверхні блакитного, світло-сірого та теракотового бетону й яскравої синьої, фіолетової, зеленої, червоної та білої плитки.

Посередині центральної стіни зали вміщено мозаїчне панно «Вся влада Радам!» із зображенням червоноармійця з червоним прапором.

Мозаїки другої зали для чекання присвячені темі сучасності. Вони розташовані у верхній частині поперечних стін широким фризом, що займає майже третину стіни. Конструктивні пілястри розділяють його на окремі частини.

Фриз, витриманий у сіро-синій гамі з вкрапленням червоного кольору, складається з окремих сюжетних мотивів: бігуни, мати й дитина на пляжі, сцени праці, човни на Дніпрі тощо. Чорна контурна лінія охоплює всі зображення, пов’язуючи їх у єдину композицію.

На торцевій стіні зали – мозаїка «Україна», вирішена як орнаментально-килимова композиція, в центрі якої – алегорична постать молодої жінки зі снопом пшениці у руках.

Колористичне вирішення твору грунтується на поєднанні яскравих синіх, червоних та жовтих тонів.

Стіни сходового майданчика прикрашає рельєф «Спорт», виконаний у техніці сграфіто. На ньому зображені спортсмени, які утворюють виразні сюжетні сцени, підпорядковані єдиному ритмічно-пластичному задуму.

На стінах вестибюля вокзалу, над входами до зали для чекання та ресторану розміщено орнаментальну композицію «Чайки над Дніпром», яка символізує зв’язок архітектурного ансамблю з дніпровськими просторами.

Невелика зала для відпочинку прикрашена декоративним рельєфом за мотивами «Енеїди» І. Котляревського.

Окремі сюжети складають цілісну композицію, побудовану за єдиним ритмом. Багата палітра керамічної глазурі, в якій виконані твори, надає всьому інтер’єру характеру святковості й своєрідності.

За час свого існування інтер’єр річкового вокзалу кілька разів оновлювався, змінювалися кольори стін та призначення окремих приміщень.

Монументально-декоративне оформлення річкового вокзалу належить до цікавих пам’яток українського мистецтва 1960-х рр.

Література:

Востокова И. Н. Художники-монументалисты. – М., 1969; Киев: Энцикл. справочник. – К., 1982; Лебедева В. Е. Советское монументальное искусство шестидесятых годов. – М., 1973; Монументальное и декоративное искусство в архитектуре Украины: Альбом. – К., 1975.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1055 – 1056.