2011 р. Звід пам’яток Києва
Тетяна Трегубова
537. Фунікулер, 20 ст. (архiт.).
Володимирська гірка – пл. Поштова. На східному схилі Старокиївського плато, з’єднує Михайлівську та Поштову площі.
Збудований 1902 – 05 акціонерним Бельгійським електричним товариством для зручного сполучення верхньої частини міста з Подолом. Ідея створення Михайлівського механічного узвозу належала вітчизняному iнж. А. Абрагамсону, який підготував ескізний проект і пояснювальну записку, технічні креслення виконав інж. М. П’ятницькій, будівельні – арх. О. Баришников. Урочисте відкриття фунікулера відбулося 7 травня 1905. Спочатку він з’єднував верхню терасу Володимирської гірки з вул. Боричів Тік. Колія фунікулера була завдовжки 200 м з двоколійним роз’їздом посередині.
Перші вагони були напіввідкритими і вміщували по 70 пасажирів кожний. Обладнання і візки вагонів були закуплені в Швейцарії. У червні 1928 – квітні 1929 проведено першу реконструкцію, під час якої було подовжено колії до вул. Революції (нині П. Сагайдачного), споруджено нову нижню станцію, вагони замінено на закриті.
1958 проведено капітальну реконструкцію із встановленням нового устаткування в машинній залі. З нагоди 80-рiчного ювілею відкриття 1983 – 84 здійснено чергову реконструкцію фунікулера: розширено машинну залу, споруджено нові станції-павiльйони в сучасних архітектурних формах (архітектори Я. Вiг, В. Єжов, В. Шарапов, А. Чупак, конструктори В. Резнiков, Н. Найко), замінено вагони, які тепер вміщують 100 чоловік. Нове тягове устаткування виготовив Ново-Краматорський машинобудівний завод, вагони – Київський завод електротранспорту. 1999 замінено старі рейки, на виготовлені в Харківському НДІ металів.
Оригінальна залізобетонна споруда складається з верхньої та нижньої станцій із посадочними платформами i шляхопроводу довж. 222 м, по якому прокладено рейки для двох пасажирських вагонів. Вибір матеріалу зумовлений необхiднiстю з’єднати шляхопровід i павільйони в єдину просторову конструкцію, що забезпечила її сталість в умовах зсувів дніпровських схилів. Шляхопровід рамного типу з нерозрізними балками спирається на п’ять пар бетонних опор прольотами 7 i 8 м. Балки вис. 40 см несуть на собі ребристу плиту з рейками. Тягова машина міститься у машинній залі під верхньою станцією.
100-рiчна експлуатація фунікулера засвідчила високий інженерний рівень проекту i якість бетонних конструкцій.
Видатна інженерна споруда є визначною пам’яткою міста.
Література:
Гассанова Н. С. Киевский фуникулер: новый облик «летальной дороги» // Стр-во и архитектура. – 1987. – № 6; Київ: Провідник. – К., 1930; Константинов В., Брамський К. Київському фунікулеру 95 // Янус – Нерухомість. – 2000. – № 10. – Травень; Позняк П., П’ятериков С. Київ: Погляд через століття. – К., 1987; Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР. – К., 1989. – Т.1.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1742.