Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Товстенко

266.14. Садиба, серед. 19 – поч. 20 ст. (архіт.).

Вул. Михайлівська, 20-а, 20-б, 20-в. На ділянці з перепадом рельєфу, з півночі та півдня відокремленої від сусідніх садиб підпірними стінами.

У серед. 19 ст. належала титулярному раднику Р. Шафировичу, з 1879 – дворянам С. та А. Шиманським, пізніше – їхнім нащадкам. Складається з головного будинку та двох флігелів на подвір’ї, між якими був розбитий фруктовий сад (не зберігся).

На поч. 20 ст. у садибі містився жіночий семикласний навчальний заклад С. Львової.

Головний будинок (№ 20-а). У ряді периметральної забудови вулиці, з розривом від сусідньої садиби № 18, з боку № 22-а розрив заповнений одноповерховою прибудовою (перебудована у 1990-х рр.) Зведений у серед. 19 ст. на замовлення домовласника Р. Шафировича, 1874 за проектом арх. М. Юргенса добудований об’ємом на два вікна.

Двоповерховий, перший поверх цегляний, другий дерев’яний, обкладений цеглою, тинькований, у плані прямокутний, односекційний. Внутрішнє планування анфіладне. Перекриття пласкі.

Оформлений з рисами класицизму.

Головний фасад лаконічний, горизонтально розчленований міжповерховим карнизом. Вікна двостулкові, з прямокутним обрамленням. Вінцевий карниз дерев’яний, спрощеної форми. Нижній відкритий торець має вхідні двері й вікна, до протилежного торця прибудовано одноповерховий об’єм крамниці.

В інтер’єрі збереглися металеві огородження сходів кін. 19 ст., у приміщеннях – тягнуті карнизи.

Споруда є одним із ранніх зразків малоповерхового житлового будівництва у Києві 1860–70-х рр.

Флігель (№ 20-б). На подвір’ї, перпендикулярно до головного будинку, вздовж межі із сусідньою садибою.

Зведений 1905 на замовлення домовласників Шиманських.

Триповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний з двома чотирикімнатними квартирами на поверсі.

Перекриття дерев’яні, пласкі.

Споруджений з використанням мотивів стилю ренесанс. Головний фасад тридільний, симетричний за композицією, що підкреслено увінчаною трикутним фронтоном розкріповкою, по осі якої влаштовано вхід. Увесь фасад розкреслений пілястрами доричного ордера. Перший поверх відділений горизонтальним карнизом-гуртом. Пілястри, що обрамлюють розкріповку, канелюровані, на рівні першого поверху рустовані. Вікна двостулкові, профільовані лиштви внизу з сухариками, на третьому поверсі – із замковими каменями. У центрі третього поверху – аркове вікно, надвіконня та підвіконня якого оздоблені ліпленим рослинним орнаментом з вмонтованою датою спорудження будинку. Вінцевий карниз профільований, підкреслений сухариками, стрічками меандрового орнаменту. На флангах фасаду влаштовано балкони з кованими гратами вишуканого рисунка.

В інтер’єрі вестибюля та на сходових майданчиках збереглися первісні кахлі на підлозі та металеві ковані огородження сходів.

Споруда характерна для житлового будівництва кін. 19 – поч. 20 ст.

Флігель (№ 20-в). На подвір’ї, на схилі, паралельно головному будинку.

Зведений 1879 на замовлення домовласників Шиманських за проектом арх. В. Ніколаєва.

Двоповерховий, цегляний, тинькований, у плані – видовжений прямокутник. Первісно односекційний, за радянських часів перетворений на двосекційний. Перекриття пласкі.

Архітектурне вирішення у стилістиці класицизму гармоніює з головним будинком.

Композиція фасаду симетрична, підкреслена широким проїздом на подвір’я. Розчленований горизонтальними гуртами, що проходять під вікнами й на рівні перекриттів. Вікна з лучковими перемичками, профільованими лиштвами й замковими каменями видовжених пропорцій. Проїзд прямокутний, за формою близький до квадрата, нагорі акцентований пологою дугою у сполученні з Т-подібним елементом.

Забудова садиби ілюструє раціональний підхід до використання міської ділянки.

Тепер у прибудові будинку № 20-а міститься кафе «Під осокорами», власне у будинку – державні установи, у № 20-б, у напівпідвалі – житлово-комунальний відділ спецтресту «Агропромбудіндустрія», у № 20-в – Київський міськком профспілок працівників радіоелектроніки та машинобудування.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 658.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 662 – 663.