Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Сергій Білокінь, Лариса Гаврилюк, Олена Мокроусова, Тетяна Трегубова

259.7. Житловий будинок поч. 20 ст., в якому проживали Букрєєв Б. Я., Букрєєв Є. Б., Толпиго К. Б. (архіт., іст.).

Вул. Микільсько-Ботанічна, 10. З невеликим відступом від червоної лінії забудови вулиці. Прилягає до крутого схилу.

Історія садиби простежується з поч. 1870-х рр., коли нею володів О. Дроздовський, який отримав «пустопорожню» ділянку замість свого зруйнованого зсувами гори будинку на вул. Боричів Тік. 1881 майно перейшло до дружини колезького асесора Т. Сидоренко, яка почала спорудження дерев’яного на цегляному фундаменті одноповерхового будинку за типовим проектом № 3 (з фасадом на три вікна) з альбому зразкових проектів. Після 1901 садибу придбав Г. Самсоні-Тодоров, який, вірогідно, і звів наявний будинок. Первісно триповерховий, 1941 надбудовано четвертий поверх та здійснено ремонт.

Чотириповерховий, цегляний, пофарбований, у плані П-подібний, з ризалітами складної форми з боку подвір’я.

Оформлений у цегляному стилі. Композиція головного фасаду симетрична, сходову клітку винесено у ризаліт і виділено багатодільним вікном на два поверхи. Центр фасаду завершено аттиком. Праворуч від парадного входу, виділеного пласкою кілеподібною аркою, влаштовано проїзд на подвір’я з лучковою перемичкою. Фасад розчленовано по вертикалі лопатками з геометризованими цегляними завершеннями. Прямокутні вікна – з клинчастими перемичками та підвіконними фільонками, заповненими геометричним орнаментом. Елементи оздоблення фасаду змодельовано в цеглі. Декоративні деталі виділено білим кольором на блакитному тлі стіни. У двох приміщеннях першого поверху фрагментарно збереглися ліплені плафони: розетки, тягнуті бордюри й карнизи.

Споруда – характерний зразок прибуткового будинку, вирішеного у цегляному стилі.

1915–62 у п’ятикімнатній квартирі № 3 на другому поверсі проживав Букрєєв Борис Якович (1859–1962) – математик, заслужений діяч науки УРСР (з 1941). У ці роки – професор Київського університету, в якому викладав у 1885–1959, очолював кафедру загальної математики, потім геометрії.

Одночасно – професор Вищих жіночих курсів (1896–1920) і політехнічного інституту (1898–1930), де в 1922–30 завідував кафедрою вищої математики; 1923–24 викладав у Державному хіміко-фармацевтичному інституті. В 1930-і рр. керував секцією геометрії Інституту математики ВУАН. Один із засновників Київського фізико-математичного товариства, згодом його голова, член Московського математичного товариства.

Основні наукові праці – з питань геометрії, варіаційного обчислення, теорії функцій. Один з перших в Україні послідовників і популяризаторів ідей геометрії М. Лобачевського. Засновник київської школи геометрії.

Тут у ці ж роки мешкав його син Букрєєв Євген Борисович (1890–1985) – лікар-терапевт, заслужений лікар УРСР (з 1948).

У цій квартирі також жив до одруження його внук Толпиго Кирило Борисович (1916–94) – фізик-теоретик, чл.-кор. АН УРСР (з 1965). Закінчив Київський університет (1939), у 1945–59 працював в Інституті фізики АН УРСР, 1959–66 – у Київському університеті (з 1960 – завідувач кафедри).

Досліджував проблеми теорії твердого тіла.

З 1966 жив і працював у Донецьку.

Література:

ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 4773; ф. 18, оп. 2, спр. 30; ф. 163, оп. 41, спр. 3581; оп. 46, спр. 1193; Білоусова В. П., Ільїн І. Г. Життя та наукова діяльність Букрєєва // Наук. записки КДУ. – К., 1951. – Т. 10. – Вип. 1; Історія Київського університету. 1834–1959 / Відп. ред. О. З. Жмудський. – К., 1959.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 635 – 636.