2003 р. Звід пам’яток Києва
Тетяна Маніфасова
476. Садиба, 1895–1900 (архіт.).
Пров. Музейний, 2-а, 2-б, 2-в, 2-г, 2-д. Біля підніжжя пагорба, схил якого в тилу садиби закріплено підпірною стіною. Складається з двох розташованих впритул на червоній лінії забудови провулка житлових будинків № 2-а і 2-б, двох флігелів № 2-в, 2-г у тилу будинку № 2-б, флігеля № 2-д у тилу будинку № 2-а. Стара адреса – вул. Олександрівська № 39 і 41.
Обидві ділянки виникли в 1-й пол. 19 ст. і були забудовані одно-, двоповерховими дерев’яними спорудами у стилі класицизм. 1893 київський міщанин П. Буряк придбав у дворянки В. Мачуговської родинну ділянку № 41 (тепер № 2-б), 1894 у купця П. Барського суміжну ділянку № 39 (тепер № 2-а). Таким чином утворилася велика садиба прямокутної конфігурації загальною пл. 808 кв. сажнів. Проект нової забудови П. Буряк замовив арх. А.-Ф. Крауссу, який і керував будівництвом, що тривало з 1895 до 1897. Всі споруди були капітальними житловими, триповерховими, об’єднаними єдиною стилістикою з використанням архітектурних засобів неоренесансу. Через реконструкцію в радянський час і, особливо, за останнє десятиріччя, комплекс втратив риси архітектурної цілісності, притаманні йому на період створення.
Житловий будинок, 1897 (№ 2-а). У ряді суцільної забудови.
Первісно триповерховий, у плані Т-подібний з ризалітом чорних сходів на дворовому фасаді й проїздом на подвір’я на правому фланзі (закладений). 1928 надбудований четвертим поверхом, внаслідок чого втрачено лучковий вигин карниза на центральній осі й ажурні парапетні грати. 1963 проведено капітальний ремонт із заміною перекриттів, вирівнюванням абрису дворового фасаду. До 2002 здійснено реконструкцію вітрин першого поверху з гранітним облицюванням цоколю, вхідних порталів й східців.
Чотириповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований (перший поверх тинькований), у плані прямокутний, односекційний. Перекриття пласкі залізобетонні, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.
Оздоблений у стилі історизм з рисами неоренесансу. Симетричне вирішення головного фасаду з входом у центрі порушено додатковим прогоном над проїздом. Осі входу та проїзду виділено пряслами, фланкованими на першому поверсі рустованими лопатками, на другому й третьому – великими канелюрованими пілястрами на п’єдесталах, декорованих ліпленими вертикальними гірляндами. Площину фасаду розчленовано горизонтальними міжповерховими гуртами (із зубцями над другим і аркатурою над третім поверхами), міжвіконня – лопатками й пілястрами (третій поверх).
Вікна (за винятком аркового вікна третього поверху над входом) прямокутні, оформлені замковими каменями, обрамленими на другому й третьому поверхах ліпленими гірляндочками. По осі бічних тривіконних частин фасаду влаштовано ряд балконів з фігурними металевими гратами на первісних поверхах, на надбудованому четвертому, тектонічно ув’язаному з нижніми – з простими гратами з вертикальних прутків. Повністю перебудований дворовий фасад позбавлено архітектурного декору.
Будинок є зразком рядової житлової споруди кін. 19 ст.
Житловий будинок, 1895–1900 (№ 2-б). Впритул до будинку № 2-а, через повоєнне розбирання зруйнованої суміжної забудови має правий відкритий брандмауер.
Первісно триповерховий, 1900 за проектом арх. А.-Ф. Краусса надбудований четвертим поверхом, завершеним антаблементом з меандровим фризом і карнизом з дентикулами та аттиком з трикутним фронтоном (не зберігся).
У 1999–2002 капітально реконструйований з надбудовою ще двох поверхів та мансарди, внутрішнім переплануванням, облаштуванням на першому поверсі сучасних вітрин із застосуванням граніту та інших матеріалів.
Шестиповерховий з мансардою з боку вулиці, семиповерховий з боку подвір’я, цегляний, перший поверх тинькований, верхні пофарбовані. У плані прямокутний, односекційний, з прямокутними отворами входу та проїзду на подвір’я по центральній поперечній осі об’єму. Перекриття пласкі залізобетонні, дах двосхилий мансардний з фігурними люкарнами на головному фасаді, з бляшаним покриттям.
Головний фасад, у т. ч. надбудовані поверхи, оздоблено у формах історизму з використанням елементів неоренесансу. Його композиція симетрична, центральну тривіконну розкріповку виділено пілястрами, на її осі на третьому поверсі міститься ніша-екседра з декоративною вазою, на четвертому – дата надбудови (1900) у ліпленому картуші. Фасад дрібно розчленовано горизонталями гуртів і вертикалями пілястрів та лопаток. Вікна прямокутні, на другому поверсі завершені замковими каменями з гірляндами та розкріпованими прямими сандриками над ними, на третьому – архівольтами, що спираються на бічні пілястри, на верхніх поверхах – прямокутними рамками на бічних пілястрах. Особливої ошатності фасаду надає ліплення у вигляді рослинного орнаменту й картушів, що оздоблює архівольти, підвіконні нішки, міжвіконня тощо. Над входом і проїздом розташовано довгий балкон, по флангах фасаду – ряд менших балконів, первісні грати яких втрачено. Звис сучасного вінцевого карниза прикрашено модульйонами, декорованими листям аканта та розетками між ними.
Дворовий пофарбований фасад з прямокутними прорізами у первісній чотириповерховій частині розкреслено міжповерховими гуртами; по флангах – довгі балкони.
Будинок є зразком ошатно оздобленої житлової споруди з рисами неоренесансу.
Флігель, 1895 (№ 2-в). Паралельно будинку № 2-б, в глибині подвір’я.
Первісно був триповерховим, житловим. Наприкінці 20 ст. реконструйований з внутрішнім переплануванням і надбудовою на один поверх.
Чотириповерховий з напівпідвалом, цегляний, тинькований, у плані прямокутний з входом у центрі. Цоколь і портал входу облицьовано гранітом.
Перекриття пласкі залізобетонні, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.
Оздоблений у формах історизму з симетричною побудовою головного фасаду, характерною для стилю неоренесанс: з чітким ярусним членуванням, вертикалями лопаток, що поділяють площину на одно- і двовіконні прясла. Вікна прямокутні з Т-подібними замковими каменями. Пофарбовані у білий колір лопатки й замкові камені атектонічно розкреслені чорною фарбою під ряди цегляного мурування.
Тильний і бічний фасади вирішені спрощено.
Будинок – зразок другого ряду внутрішньоквартальної забудови періоду історизму.
Флігель, 1895 (№ 2-г). Впритул до правого муру на межі садиби, між будинками № 2-б і 2-в, з якими пов’язаний критими переходами.
Збудований як господарський блок з чорними сходами, санітарними й кухонними приміщеннями будинку № 2-б.
Чотириповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний з входом на лівому фланзі. Перекриття пласкі, дах односхилий, з бляшаним покриттям.
Фасад на чотири віконні осі розкреслено міжповерховими гуртами й увінчано карнизом з сухариками. Вікна цоколю і першого поверху з лучковими перемичками, верхніх поверхів – прямокутні.
Є зразком споруди утилітарного призначення в комплексі садибної забудови.
Флігель, 1897 (№ 2-д). Вздовж лівої межі ділянки. Збудований як житловий шестиквартирний будинок з двома квартирами на поверсі. У 2-й пол. 20 ст. перепланований у зв’язку з пристосуванням під установи.
Триповерховий з напівпідвалом, облицьований полігональною гранітною плиткою, цегляний, тинькований, у плані прямокутний, односекційний.
Наріжжя заокруглені, вхід – у центрі.
Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям.
Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Симетричну композицію головного фасаду визначено центральним вхідним ризалітом, що, як і флангові площини, обіймає по три віконні осі. Архітектурний каркас оформлення типово неоренесансний: міжповерхові гурти й лопатки (на першому поверсі рустовані, на другому й третьому – гладенькі). Вікна й двері прямокутні, з замковими каменями.
Основними елементами пластичного оздоблення виступають надвіконні сандрики: на другому поверсі – уступчасті, заламані під прямим кутом, на третьому – з дугоподібною середньою частиною (у ризаліті) та прямі (на флангах). Вінцевий карниз і підвіконні нішки декоровано смужкою сухариків.
Будинок є зразком імпозантно вирішеної споруди другого ряду забудови.
Садиба – один з визначних житлових комплексів Києва кін. 19 ст., створених за проектом А. Краусса і об’єднаних єдиною архітектурною стилістикою.
Тепер на першому поверсі будинку № 2-а магазини, у № 2-б магазини та офіси, у № 2-в будівельні установи, у № 2-д Київське міське управління юстиції.
Література:
ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 4547, 4575, 5006, 5866.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1083 – 1085.