Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Інна Гречина, Михайло Кальницький, Тетяна Товстенко, Лариса Федорова

249.8. Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому проживала родина Мамишевих, бував Шолом-Алейхем (архіт., іст.).

Вул. Мала Житомирська, 17. У ряді щільної забудови вулиці.

Первісний об’єм – типову цегляну двоповерхову споруду 3-ї чв. 19 ст. на п’ять віконних прорізів з вхідним тамбуром – у 1897–98 значно розширено та надбудовано двома поверхами (арх. М. Артинов, у будівництві брав участь технік-арх. А. Краусс).

Замовником надбудови був капітан 2-го рангу В. Миклухо-Маклай (мешкав на вул. Саксаганського, 60, 60-б), брат відомого мандрівника і етнографа М. Миклухо-Маклая. З 1900 до націоналізації у 1920-х рр. будинок належав полковнику М. Мамишеву та його спадкоємцям.

Чотириповерховий, цегляний, тинькований, у плані П-подібний, односекційний, з двома квартирами на поверсі й двома сходовими клітками. Перекриття пласкі. Вирішений у модернізованих ренесансно-барокових формах фасад вирізняється великими членуваннями та виразною об’ємною пластикою. Його асиметричну композицію підкреслено двома масивними еркерами з балконами. Еркери мають у підмурку подвійні консолі, оздоблені ліпленими акантами. В оформленні фасаду використано мотив канелюрованих пілястрів, які фіксують наріжжя еркерів і міжвіконня. Віконні прорізи у ризалітах – лучкової форми, між ризалітами – напівциркульної. Форму вікон повторюють лиштви. Замкові камені оздоблені акантами, фільонки під вікнами – ліпленим рослинним орнаментом. Пілястри третього поверху завершуються стилізованими коринфськими капітелями. Балкони третього і четвертого поверхів напівциркульної форми. На них збереглися ажурні грати. Первісний вигляд споруди збіднено через втрату частини карниза та двох декоративних бань, які формували пластичний силует споруди.

Будинок є характерною архітектурною пам’яткою доби історизму.

До поч. 1920-х рр. третій поверх займала родина домовласника. Мамишев Микола В’ячеславович (1857–1909) – військовий, педагог, учасник російсько-турецької війни 1877–78, відзначився під час оборони Шипки як командир 2-ї батареї 9-ї артилерійської бригади, за що був нагороджений трьома орденами. З 1890-х рр. проживав у Києві. З квітня 1904 до квітня 1909 – викладач артилерії, механіки та фізики у піхотному юнкерському училищі й кадетському корпусі в Одесі.

Автор двох підручників – «Початкові відомості з механіки» (Одеса, 1906), «Записки з курсу артилерії» (Одеса, 1908). Залишив спогади про бої на Шипці, які частково опубліковано в Болгарії, де його ім’я внесено до переліку героїв Шипки на пам’ятній стелі, встановленій на горі в Національному заповіднику. Його сім’я – дружина Марія Володимирівна (походила з роду наказного гетьмана Правобережної України С. Самуся), чотири дочки й син проживали в цьому будинку безперервно.

Після націоналізації будинку помешкання було перетворено на комунальне, родина (дружина і три дочки) проживали у квартирі № 5. Двох дочок М. Мамишева – Мамишеву Ганну Миколаївну (1893–1964) – учительку середньої школи № 51 і Мамишеву Марію Миколаївну (1905–71) – креслярку Інституту проектування паперу в грудні 1937 було заарештовано, безпідставно звинувачено в контрреволюційній діяльності та засуджено до 10 років позбавлення волі. Покарання вони відбували у карагандинських таборах у Казахстані. Після повернення до кінця життя мешкали у цьому будинку. 1957 реабілітовані.

Крім житлових квартир, у приміщеннях будинку містилися в дорадянський час різні промислові, будівельні, юридичні та інші контори.

На поч. 20 ст. тут проживав адвокат і єврейський громадський діяч М. Мазор. Його дружина Н. Мазор була племінницею єврейського письменника Шолом-Алейхема (С. Рабиновича).

Мешкаючи в Києві до 1905, Шолом-Алейхем підтримував тісні стосунки з подружжям Мазорів, часто бував у них, читав їм свої твори.

Тепер на першому поверсі – державна установа.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5428; МІК, ф. Мамишевих; История русско-японской войны 1904–1905 гг. – М., 1977; Кальницкий М. Шолом-Алейхем и киевская охранка // Возрождение-91. – 1992. – № 5; Мамышев Н. В. Нам был обещан бой жестокий // Радуга. – 1968. – № 3; Мамышев Н. В. (Некролог) // Русская речь. – 1909. – 28 апр. – Те саме // Одесский листок. – 1909. – 28 апр.; Мандрика А. В. Из непубликованите записки на руски офицер, участник в боевете на Шипка // Под знамената на дружбата. – София, 1959; Шолом-Алейхем – писатель и человек. – М., 1984.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 598.