2011 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська, Олександр Тищенко

523.7. Житловий будинок, 1914 – 15 рр. (архіт.).

Вул. Тургенєвська, 55. До перенумерації 1898 мав № 53. На червоній лінії забудови вулиці.

Першим відомим власником ділянки пл. 300 кв. сажнів був відставний солдат П. Дяченко, який 1870 заповів майно дружині й сину. Через рік вони продали садибу «дружині однодворця Волинської губернії» Ю. Маковській. У той час на ділянці стояв одноповерховий дерев’яний будинок, який нова власниця дещо модернізувала, спорудила на подвір’ї служби. 1897 ділянку придбав селянин Калузької губ. П. Осипов, 1901 – К. Омельянська, 1903 – К. Кордаш.

1905 перейшла у власність члена Київського губернського попечительства дитячих притулків В. Штепана. На його замовлення споруджено наявний будинок, що використовувався як прибутковий. За даними 1918, у підвалі були двокімнатні квартири, на першому поверсі – семикімнатна і трикімнатна, на другому – четвертому поверхах – по семикімнатній квартирі, кожна з передпокоєм, ванною, кухнею і окремою кімнатою для служниці. У будинку були каналізація й електричне освітлення. У радянський час націоналізований. Використовувався як житловий. 1997 – 98 проведено капітальний ремонт.

Чотириповерховий з підвалом, на стрічковому підмурку, цегляний, нетинькований, у плані Т-подібний, односекційний, з парадними та чорними сходами.

З боку вулиці влаштовано парадний вхід і проїзд на подвір’я. Характер внутрішнього планування поверхів – коридорний із двобічною орієнтацією приміщень. Міжповерхові перекриття та балкони на чоловому й тильному фасадах – з бетонних плит. Сходи кам’яні, тримаршові, укладені по металевих косоурах. Вони мають спрощеного рисунка сучасні металеві огорожі, аналогічні – на балконах. З боку подвір’я влаштовано мансардний напівповерх.

Дахи двосхилі, криті залізом по похилих дерев’яних кроквах. Торцеві стіни глухі у вигляді брандмауерів.

Зведений у формах модерну. При розробці фасадів головну увагу приділено чоловому. Двома бічними ризалітами його площина поділена на три частини, з яких найширшою є середня. Ризаліти прорізано великими квадратними й звуженими подвійними вікнами, що поповерхово чергуються та виділяються на тлі монотонного членування видовженими лучковими прорізами вікон і балконних дверей середньої відступної площини.

Завершення досить високої споруди сприймається з багатьох точок вул. Тургенєвської. Воно складається з похилих трикутних щипців ризалітів, які разом з горизонталлю середньої частини справляють подобу хвилястої силуетної лінії. Акцентуюча роль завершення обумовила збагачене пластичне оформлення четвертого поверху: подвійні вікна ризалітів заглиблено в декоративну півциркульну нішу, ще вище розміщено ліплені орнаментальні емблеми. Смуги площинного модерністського орнаменту в простінках четверого і другого поверхів підтримують горизонталі ледь прокреслених міжповерхових гуртів. На значно лаконічнішому за рішенням тильному фасаді роль головних членувань відіграють звужені вікна з лучковими перемичками та стрічкові гурти.

Будинок – зразок середньомасштабної прибуткової житлової забудови міста поч. 20 ст. із яскраво виявленими стильовими ознаками.

Тепер – офіс німецької фірми «Siemens», на першому поверсі – кафе.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 1545; ф. 163, оп. 6, спр. 221, 319, 6358, 6383; ДАКО, ф. 1, оп. 250, спр. 150; ЦДІАУК, ф. 486, оп. 5, спр. 577.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1624 – 1625.