2003 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Ольга Кузьминська, Елла Піскова
457. Притулок-ясла ім. Г. П. Гладинюка 1914–15, де містилися науково-дослідні установи, в яких працювали відомі вчені (архіт., іст.).
Вул. Клінічна, 25-а. На колишній околиці міста, на Батиєвій горі у парку.
Будинок зведено за проектом інж.-будівельника М. Янишевського на кошти, які заповів київський підприємець та філантроп Гладинюк Григорій Пантелеймонович (1833–1911). Закладу присвоїли ім’я заповідача. На поч. 1920-х рр. споруджено додатковий двоповерховий корпус, з’єднаний з основною будівлею критим переходом.
Триповерховий, цегляний, тинькований, у плані близький до Ш-подібного.
Оздоблений у стилі неоампір. Головний фасад симетричний, розкріпований з виділенням центрального та флангових ризалітів. Центральний ризаліт увінчаний ступінчастим аттиком, флангові – прямими. Площина стіни першого поверху оброблена рустом.
Вікна прямокутні. У центральному ризаліті між другим і третім поверхами вміщено ліплені зображення смолоскипів та вінків.
Споруда – цінна пам’ятка архітектури громадського призначення поч. 20 ст.
Притулок-ясла призначався для проживання 40 немовлят та 40 малолітніх дітей, покинутих батьками. Перші два поверхи відводилися для вихованців, третій – для квартир персоналу та службових приміщень. Планування давало змогу під час епідемічних захворювань поділити весь об’єм будівлі на три ізольовані секції. До комплексу притулку-ясел входили також окрема будівля шпиталю та карантинна палата для новоприбулих. Доброчинний заклад не був створений у цьому будинку через початок 1-ї світової війни. 1915 тут влаштували шпиталь для поранених солдатів.
З 1922 тут містився Науковий інститут селекції, 1930–34 – Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості, 1934–45 – Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрової промисловості, 1945–92 – Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрових буряків, з 1992 – Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук.
Одним із засновників і першим директором інституту був Колкунов Володимир Володимирович (1866–1939) – вчений-біолог, ботанік та фізіолог, організатор селекційно-насіннєзнавчої справи в Україні, член Міжнародного товариства селекціонерів. У цей період – професор КСГІ (з 1922). Автор наукових праць з питань підвищення засухо- та холодостійкості рослин, врожайності і цукристості буряка та ін.
У цьому будинку також працювали відомі вчені.
1931–41, 1944–70 – Бузанов Іван Феоктистович (1903–84) – фізіолог рослин, акад. Української академії сільськогосподарських наук (з 1957), акад. ВАСГНІЛ (з 1956), заслужений діяч науки УРСР (з 1978). З 1931 – співробітник, 1937–41 – завідувач відділу селекції й генетики, 1941–70 – директор інституту. Досліджував проблеми зростання врожайності, поліпшення якості цукрових буряків, створення нової форми однонасінних сортів і гібридів, що відкрило широкі перспективи для механізації виробництва цукрових буряків. Відзначений Ленінською премією (1960). Кабінет вченого містився в кімнаті № 211.
1922–37 – Вотчал Євген Пилипович (1864–1937) – ботанік, фізіолог рослин, акад. ВУАН (з 1921), один із засновників інституту, організатор лабораторії біохімії та фізіології. Одночасно завідувач кафедр КСГІ (1922–30; лісотехнічного – 1930–32) і Київського медичного (1920–30) інститутів.
Основоположник української школи ботаніків-фізіологів. Досліджував проблеми фізіології цукрових буряків, підвищення їхньої засухостійкості, динаміки накопичення та переміщення цукру.
1922–29 – Малюшицький Микола Кирилович (1872–1929) – ботанік, акад. АН БСРР (з 1928). Один із засновників і дійсний член інституту.
Одночасно у ці роки завідувач кафедри рослинництва КСГІ, керівник відділу селекції та прикладної ботаніки Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції. Досліджував проблеми селекції картоплі, використання мінеральних добрив у сільському господарстві.
1930–41, 1944–46 – Муравйов Володимир Павлович (1885–1963) – фітопатолог і селекціонер, чл.-кор. АН УРСР (з 1951). Завідувач лабораторії фітопатології (1930–44), відділу захисту рослин (з 1944) інституту. Одночасно викладав у Київському університеті (1932–35). Вперше науково обгрунтував та запровадив у практику комплексну систему заходів боротьби з хворобами цукрових буряків, розробив методику їхньої селекції та підвищення імунітету. Кабінет вченого містився в кімнаті № 107.
1922–41, 1944–50 – Оканенко Аркадій Семенович (1894–1982) – вчений у галузі біохімії та фізіології рослин, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). З 1922 – співробітник, 1937–50 – завідувач лабораторії біохімії та фізіології, де під його керівництвом і за безпосередньою участю проводилися дослідження фізіологічних особливостей цукрових буряків, завдяки чому вперше у світі було встановлено закономірності цукронагромадження і врожайності залежно від фізіологічної активності цукрових буряків.
Одночасно викладач Київського університету (1944–48), співробітник Інституту фізіології та агрохімії рослин АН УРСР (з 1946, тепер Інститут фізіології рослин і генетики НАН України).
Кабінет вченого містився у кімнаті № 106.
Тепер комплекс займають Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук та інші установи.
Література:
ДАК, ф. 1, оп. 250, спр. 315; Илькевич С. В. Первый директор института // Сахарная свекла. – 1996. – № 11; Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук. – К., 1977; Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982; Киевлянин. – 1912. – 12 июня; Ковалинский В. В. Меценаты Киева. – К., 1998; Науковий інститут селекції // Наукові установи та організації УСРР. – К., 1930.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 979 – 980.