1999 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький
Житловий будинок 1899 р., в якому проживали Анциферов М. П., Давидов О. С., Пасічник М. В., Пекар С. І., перебував Мачтет Г. О.
(архіт., іст.).
Десятинний пров., 7.
На червоній лінії забудови. Зведений на замовлення домовласника О. Тихонова за проектом арх. М. Казанського.
Триповерховий, з напівпідвалом, цегляний, у плані близький до прямокутника. Композиція фасаду традиційна для архітектури київських прибуткових будинків кін. 19 ст. – з виділенням центральної та двох симетричних флангових вертикальних осей. Центральну вісь завершує трикутний фронтон. Напівциркульні вікна третього поверху на центральній та флангових осях фланковані тричвертєвими композитними колонками, прикрашені розірваними лучковими сандриками з рельєфними зображеннями ваз. Оригінальним оздобленням вирізняється портал головного входу у вигляді напівциркульного отвору, фланкованого пілястрами й увінчаного лучковим фронтоном з соковитим ліпленням у тимпані. Різноманітні ліпні прикраси застосовано у фризі будинку та у вставках під вікнами. Площину першого поверху оброблено рустом. Господарські приміщення були винесені у тильну частину.
Будинок репрезентує характерну забудову кін. 19 ст. у заповідній зоні Київського дитинця.
У 1901 – 04 рр. тут проживав Анциферов Микола Павлович (1889 – 1958) – історик, дослідник культурологічних питань міського середовища. Автор відомого твору «Душа Петербурга» (1922). Пізніше М. Анциферов жив на вул. Воровського, 15, з 1908 р. – у Петербурзі. У будинку неодноразово бував близький знайомий родини Анциферових, директор ботанічного саду Київського університету С. Навашин.
З серед. 1940-х pp. частину помешкань будинку було передано вченим АН УРСР. Тут проживали:
– до 1953 р. у квартирі № 9 – Давидов Олександр Сергійович (1912 – 93) – фізик-теоретик, акад. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1972), Герой Соціалістичної Праці (1982), директор Інституту теоретичної фізики АН УРСР (з 1973). У 1945 – 53 рр. працював в Інституті фізики АН УРСР, займався теорією твердого тіла, створив теорію ексітонів – молекулярних кристалів, обґрунтував явище т. зв. давидовського розщеплення молекулярних термів у кристалах. У 1953 – 64 рр. працював у Обнінську та Москві, потім повернувся до Києва, жив на вул. Горького, 3-а;
– у 1940 – 60-х pp. у квартирі № 5 – Пасічник Митрофан Васильович (1912 – 96) – фізик, акад. АН УРСР (з 1961). У ці роки працював в Інституті фізики АН УРСР (у 1949 – 65 рр. – директор). Hayкові роботи присвячено ядерній фізиці, їхні результати застосовано для розрахунків реакторів на швидких нейтронах. З 1960-х pp. жив на вул. М. Заньковецької, 5/2;
– з 1940-х pp. до кінця життя у квартирі № 3 – Пекар Соломон Ісакович (1917 – 85) – фізик-теоретик, акад. АН УРСР (з 1961). До 1960 р. керував теоретичним відділом Інституту фізики АН УРСР, з 1960 р. – завідувач теоретичного відділу Інституту напівпровідників АН УРСР (тепер Інститут фізики напівпровідників НАН України). Одночасно (1944 – 76) – професор кафедри теоретичної фізики Київського університету. Відзначений Державною премією УРСР (1981). Створив наукову школу. Працював у галузі фізики твердого тіла; автор теорії поляронів, побудував квантову теорію оптичних властивостей кристалів.
Є відомості про перебування за цією адресою на межі 19 – 20 ст. Мачтета Григорія Олександровича (1852 – 1901) – письменника та поета, учасника народницького руху.
ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5731;
Анциферов Н. П. Из дум о былом: воспоминания. – М., 1992;
Соломон Исаакович Пекар. – К., 1988.
Хінкулов Л. Ф. Літературні зустрічі. – К., 1980;
Храмов Ю. А. Физики. – К., 1977.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 374.