Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Гаврилюк, Ніна Смирнова

Інститут газу, в якому працювали відомі вчені

(іст.).

Вул. Дегтерьовська, 39.

Комплекс споруд інституту складається з трьох корпусів, побудованих у 1960 – 62 рр. (до цього розміщувався на вул. Мельникова, 8). Заснований 1949 р. як Інститут використання газу в комунальному господарстві й промисловості АН УРСР. З 1963 р. – Інститут газу АН УРСР (тепер НАН України).

У корпусі № 1, спорудженому на червоній лінії забудови вулиці (триповерховому, цегляному), працювали:

– засновник і перший директор інституту Доброхотов Микола Миколайович (1889 – 1963) – вчений у галузі металургії, акад. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1951), голова Відділу технічних наук АН УРСР (1948 – 52). У 1949 – 52 рр. – директор інституту, у 1952 – 63 рр. – завідувач відділу використання газу в металургії. Наукова діяльність присвячена дослідженням в галузі теорії і конструювання газогенераторів, термодинаміки й кінетики металургійних процесів. Особливо великий його внесок у створення конструкцій та удосконалення теплової роботи сталеплавильних і нагрівальних печей. Робочий кабінет вченого містився на другому поверсі у кімнаті № 6. У 1949 – 60 рр. працював у старому приміщенні інституту (вул. Мельникова, 8).

– Копитов Віктор Филимонович (1906 – 90) – вчений у галузі металургії та теплотехніки, промислових печей, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1981). В інституті з 1950 р., у 1952 – 85 рр. – його директор, одночасно завідувач відділу промислових печей. В останні роки життя – радник при дирекції інституту. В 1965 – 75 рр. – представник УРСР у групі експертів Комітету з газу Європейської економічної комісії ООН. В 1971 – 82 рр. – головний редактор журналу «Химическая технология». Наукові дослідження з проблем газотехніки, металургійної теплотехніки, промислових печей та хімічної переробки газу. Кабінет і приймальня В. Копитова як директора інституту та робочий кабінет (кімната № 20) містилися на другому поверсі.

В 1968 р. на фасаді будинку на пошанування М. Доброхотова встановлено меморіальну бронзову дошку з барельєфним портретом вченого (ск. І. Кавалерідзе, арх. Р. Бикова).

Академия наук Украинской ССР. – К., 1986;

Виктор Филимонович Копытов. – К., 1986.

Николай Николаевич Доброхотов. – К., 1989.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 401 – 402.