Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Трегубова

Житловий будинок, 1914 р.

(архіт.).

Вул. Богомольця академіка, 5.

У ряді периметральної забудови кол. Виноградної (Еспланадної) вул., що входить до охоронної зони історичного міського району Липки. За рахунок зрізу ґрунту перед головним фасадом створено палісадник на 1,5 – 2,0 м вище рівня тротуару. Збудований за проектом арх. П. Альошина на ділянці, що належала його батькові Ф. Альошину. В основу плану 18-квартирного шестиповерхового прибуткового будинку покладено Т-подібну секцію, кожний поверх якої був розрахований на три квартири (дві шестикімнатні у чоловому корпусі та одна п’ятикімнатна у дворовому об’ємі). У центрі плану згруповано головні двомаршові сходи з ліфтовою шахтою та двоє допоміжних чотиримаршових сходів. Будинок має напівпідвал та мезонін на одну квартиру, розташований по центральній осі фасаду. На рівні першого поверху, біля правого брандмауера, міститься прямокутний проїзд на подвір’я з житловими антресолями. Оригінальність конструктивного вирішення полягає у комбінованому використанні традиційних та новаторських матеріалів: цегляних стін і дерев’яних перекриттів у житлових кімнатах, залізобетонних перекриттів та металевих балок – у технічних приміщеннях (напівпідвал, сходові клітки,сантехнічні приміщення у квартирах). Фасад будинку виконано у лицьовій цеглі, пофарбовано; портал входу та облицювання цоколю – з рожево-сірого граніту. Будинок розрахований на фронтальний огляд. Центрально-осьову композицію головного фасаду підкреслено чотириколонною розкріповкою, що переходить у мезонін, симетричним розміщенням віконних прорізів та балконів. Вертикаль розкріповки урівноважується горизонтальними міжповерховими тягами. У лаконічному архітектурному вирішенні фасаду головну роль відіграє компонування різних за пропорціями прямокутних та з напівциркульними завершеннями прорізів.

Серед найпомітніших архітектурних елементів фасаду – сегментоподібні у плані балкони з витонченими кованими ґратами неоампірного характеру та виконаний з граніту портал входу. В інтер’єрах парадних приміщень (вестибюль, вітальні, їдальні) збереглися первісне ліплення стель (мотиви іоніків, намиста, акротеріїв і розеток) та різьблєні дерев’яні деталі у головній сходовій клітці – підлога та сходи із сірого мармуру, у житлових кімнатах – дубовий набірний паркет у допоміжних приміщеннях – підлога з метласької плитки; одним з нечисленних у місті приладів раціонального модерну близького до конструктивізму.

Альошин П. Ф. Виставка творчих праць: Каталог. – К., 1956;

Ясієвич В. Є. Київський зодчий П. Ф. Альошин. – К., 1966.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 357 – 358.