Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Скібіцька

Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст. – 1914 р., в якому проживав Глушков В. М.

(архіт., іст.).

Вул. Банкова, 5 – 7.

На червоній лінії забудови вулиці.

Збудований як прибутковий на території садиби, що належала у 1910-х pp. генералу Л. де Вітту. Первісно триповерховий, 1914 р. надбудовано ще три поверхи.

Шестиповерховий, цегляний, тинькований, з першим цокольним поверхом, двосекційним плануванням з чотирма квартирами на кожному поверсі. Оформлений у стилі модерн асиметричний чоловий фасад вирізняється площинністю, раціональною стримані стю декору. Його ускладнену ритміку формують прямокутні еркери третього і четвертого поверхів та вікна різноманітної форми – з напівциркульними, прямокутними й трапецієподібними перемичками, згруповані у бічних частинах фасаду по три і п’ять, що відповідає розташованим у чоловій частині будинку парадним приміщенням. Бічні площини фасаду завершені плавно окресленими невисокими щипцями різноманітного абрису. Високі отвори парадних входів виділені верхнім напівциркульним вікном в обрамленні архівольта з ліпним рослинним орнаментом. Збереглися дерев’яні ґратчасті двері в характерних модерністських формах і оформлення вхідного тамбура. Стіни тамбура розчленовано прямокутними нішами, верх яких прикрашено картушами зі стилізованим акантовим листям на зігнутих стеблах. Стеля із заокругленими кутами має оригінальну ребристу поверхню. Споруда – зразок багатоквартирного прибуткового будинку поч. 20 ст.

У 1990-х pp. проведено капітальний ремонт і реконструкцію під розміщення державних установ; розібрано дворові ризаліти.

В 1966 – 72 рр. у квартирі № 15 проживав Глушков Віктор Михайлович (1923 – 82) – вчений у галузі математики, кібернетики, обчислювальної техніки і систем управління, акад. АН УРСР (з 1962) і АН СРСР (з 1964), віце-президент АН УРСР (1962 – 82), заслужений діяч науки УРСР (з 1978). Директор Інституту кібернетики АН УРСР (1962 – 82). У цей період спільно з учнями розробив математичну теорію проектування обчислювальних систем (1970), створив першу автоматичну систему керування «Львів» (1967); був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1969), став лауреатом Державних премій СРСР (1968) та УРСР (1970), премії ім. М. Крилова АН УРСР (1967). З 1972 р. мешкав на вул. Ярославів Вал, 15-а.

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 6358;

Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 184.